Транспортне сполучення повернулося у більше ніж 30 населених пунктів.
Відомо, що за кількістю населених пунктів Вінниччина посідає друге місце в державі, поступаючись лише Львівській області. Так само в «срібних призерах» наш регіон і за сукупною довжиною усіх доріг з твердим покриттям. За цим показником область випереджає тільки Харківщина.
Враховуючи невелику щільність населення та відстані, наприкінці 1980-их років галузь пасажирських перевезень в області мала представництва у кожному райцентрі, а автопарк налічував тисячі транспортних засобів.
Звісно, більшість державних автотранспортних підприємств (АТП) працювали збитково.
За відсутності дотацій з 1992 року вони почали переходити у приватні руки та шукати інші шляхи для виживання. АТП у Літині, Хмільнику, Мурованих Куриловцях згодом збанкрутували та припинили існування. Вінницький автопарк розділився на кілька підприємств, кожне з яких обрало власний напрямок. На деякий час стабільні пасажирські перевезення в області майже завмерли.
Певне відродження галузі сталося завдяки «рентабельним» напрямкам – в бік Могильова-Подільського, Калинівки, Немирова, Хмільника та Літина, де за пасажиропотік перевізники не турбувалися. Великі та малі автобуси курсуватимуть до цих міст за будь-яких умов. Є сталий попит… До віддалених райцентрів та сіл на початку 2000-их автобуси ще їздили, але час від часу, не завжди дотримуючись графіку. Незначна кількість пасажирів, незадовільний стан доріг та велика собівартість перевезень залишали маршрути у далекі тупикові містечка на межі окупності.
«Золотим часом» пасажирських перевезень вважаються 2006-2008 роки. Відносна доступність банківських кредитів дозволяла перевізникам не тільки оновити парк, але й придбати автобуси для нових маршрутів. Фінансова криза майже зупинила цей рух. За кілька років дрібні АТП почали повертатися на старі маршрути, але кожний напрямок ретельно прораховували. Від збиткових відмовлялися. Звісно, змусити приватних перевізників витрачати паливо на збиткові маршрути до таких сіл, де майже усі потенційні пасажири мають користуватися пільговим проїздом, влада не має повноважень. Компенсувати витрати на рейси не дозволяють можливості районних та обласного бюджетів.
За дорученням голови облдержадміністрації Миколи Джиги в квітні обласні підрозділи спільно із районними державними адміністраціями детально вивчити ситуацію. В кожному районі провели власний моніторинг, який дозволив визначитися із населеними пунктами, залишеними поза увагою перевізників. «Протягом місяця ми зібрали пропозиції стосовно відновлення руху пасажирського транспорту до більш ніж 30 сіл, і на сьогодні проблеми не існує, усі населенні пункти забезпечені автобусним сполученням», – поясняє начальник управління транспорту Вінницької ОДА Анатолій Вакар.
За словами Анатолія Миколайовича, забезпечити «зв'язок» сіл з райцентрами дозволив інший підхід до розподілу маршрутів. На конкурсних засадах перевізникам пропонували не конкретний напрямок, а одночасно пакет маршрутів, де поряд з прибутковим надався збитковий, але соціально важливий. Тобто за рахунок першого підприємець компенсує витрати на другий. Відмова від збиткового напрямку залишає його і без прибуткового.
«Робота в цьому напрямку не припиняється. Якщо є побажання людей, ми їх вивчаємо, а потім залучаємо власні пропозиції при проведенні чергового тендера. Так, нещодавно до двох маршрутів, які з’єднують Вінницю з Вінницькими Хуторами, додали третій. Не виключено, що незабаром з’явиться і четвертий, оскільки селяни вважають його потрібним», – запевняє чиновник.
Він наголошує, що хоч стан доріг на Вінниччині кращий, ніж в сусідніх регіонах, але не завжди відповідає вимогам безпечного руху. Саме температурні перепади та вода є найстрашнішими ворогами наших доріг. Крім цього, збільшився потік автівок, що теж позначається на руйнуванні покриття.
Щоб змінити стан речей у дорожній галузі, держава ініціює у наступному році її реорганізацію. «Всі дороги місцевого значення держава в особі «Укравтодора» має передати районним держадміністраціям, як і фінансування ремонту. Тобто слідкувати та відповідати за стан покриття буде місцева влада», – зазначає А.Вакар. Фактично це є одним із кроків розвитку місцевого самоврядування.
Однак держава не відмовляється від стратегічних проектів та магістралей. За безпосередньої участі Миколи Джиги нещодавно закінчено будівництво об’їзної дороги навколо Калинівки. Проект, враховуючи спорудження шляхопроводу, дороговартісний, але нинішня влада звикла до завершення довгобудів, які залишилися від попередників.