На знімку (зліва направо): робочий день ще не закінчився, а директор господарства Володимир Васильович Довгополюк і механізатор Сергій Олександрович Безкоровайний погоджують план дій на наступний.
Інші з його колег, у кого вона у цьому році взагалі не вродила, ще й гордилися б таким показником, але Володимира Васильовича можна було зрозуміти, адже у господарстві є ще тваринництво. Чим прогодувати?
Тільки-но про це зайшла мова, як і на цю тему у нього напоготові невтішні аргументи, наскільки це тепер непроста галузь. «Тільки вдумайтеся, – наводив він приклад за прикладом. – Загрожує чума чи якась інша хвороба – вже вимагають, щоб огородив ферму, вдався до здійснення інших профілактичних заходів. А це затрати.
Звідки брати гроші, як за кілограм свинини дають 20 гривень, а щоб її наросло центнер, потрібно згодувати тонну зерна, яке коштує дві тисячі гривень. Тож виходить, тільки збитки від тваринництва.
На додачу ще й лякають, що не дотримуюся мінімального рівня заробітної плати працюючим. Хіба не зрозуміло, що залежить вона, найперше, від її продуктивності. Чи, мо - же, новина, коли одна особа із зайнятих у тваринництві заробляє півтори тисячі гривень і більше, а інша, згодовуючи ті ж корми, не заробляє і тисячі.
Як можна платити таким однаково?» Якби збув тваринництво, каже Володимир Васильович, міг би підвищити заробітну плату щонайменше в два рази. Правда, довелося б скорочувати робочі місця, а цього допускати не можна. Трактористи і без того заробили за попередній місяць хто 3,5 тисячі гривень, а хто і 4 тисячі.
Отримуючи такі гроші, не треба їхати ні на які заробітки.
Чи не через те, що на сьогодні у Дяківці до сотні працюючих, завжди когось зустрінеш на вулицях села. Тоді як є вже села, де на вулицях майже безлюдно.
У Дяківці поголів’я худоби не зменшується – є 220 корів, а всього ВРХ утримують 600 голів. Щоб вижити у таких умовах, прагне керівник з колективом економно працювати.
Хоч село газифіковане, все ж придбав тюкопрес і натюкував соломи не тільки на корм і підстилку, а й на паливо. Все ж дешевше, ніж газ.
Кращого палива, ніж затюковані стебла ріпака, для зерносушарки, яку нещодавно змонтували на зернотоку, годі й шукати (на знімку). З її появою у господарстві не тільки перестали возити кукурудзу на досушування, а ще й нагодували її відходами, після доробки, свиней, яких тисяча.
Брало солому в тюках і населення, хто скільки хотів. Плата за трицентнерний тюк символічна – 20 гривень. Бо ж треба було якось відшкодувати 40 тисяч гривень, які витратили на сітку, якою вони зв'язані.
Ранні зернові, через засуху теж видали тільки по 30 центнерів з гектара.
Хоч вал зерна виявився меншим на тисячу тонн, опускати руки в господарстві не збираються. Соняшник, наприклад, який вирощували на 264 гектарах, видав по 25 центнерів з гектара, по 290 центнерів у заліку – цукрові буряки, які вирощували на 120 гектарах. Тому озиму пшеницю вже посіяли нині на 700 гектарах.
А щодо проблем, то без них в селі ніколи не обходилося.
Зараз, наприклад, крім цінової проблеми у тваринництві, хвилює ще й співпраця з переробниками цукросировини.
Мало того, що ціна на неї виявилася нижчою, як торік, доводиться ще й потерпати, щоб хоч по такій за неї розрахувалися.
А от власникам паїв у Дяківці знову пощастило, як і щороку.
За орендований господарством пай – а це 3,5 гектара землі – вже закінчували, на день наших відвідин, видавати по 1,2 тонни пшениці, по 200 кілограмів ячменю і кукурудзи, по півмішка цукру та ще й по банці меду. Причому, на току чергує машина, яка розвозить все по домівках.
Незадоволені, звичайно, є і в цьому селі, а от суцільної зневіри, як у деяких селах, немає. Бо тут відчувають, що їхнє господарство не так просто «підрізати», «посадити на мілину». За словами депутата районної ради В.В. Довгополюка, навіть нинішній засушливий рік, за кінцевими підсумками господарювання, буде нормальним. І тільки завдяки таким працьовитим людям, як у Дяківці. Особливо у такі складні роки зростає роль спеціалістів. Але і головний інженер І.М. Третяк, і головний бухгалтер І.С. Кожухівський, і завідуюча фермою Н.І. Островерха випробування витримали. Прикладом у ставленні до праці є також механізатори С.О. Безкоровайний, О.М. Клітченко, О.В. Тімофєєв, водії В.А. Чухнюк, В.С. Чухнюк та інші.
У цьому господарстві, щоб ма ти гроші, навіть відходи соняшнику після його доробки , умудряються продавати – їх використовують на виробництво палет. А щоб не наймати техніку на розкидання органіки, переобладнали свою і справляються тепер власними силами. На полях теж сучасна техніка та причіпні знаряддя, з появою яких позитивні зміни сталися і в технологіях, що забезпечує гарні перспективи.
Керівником та спеціалістами виношується ще чимало задумів, від впровадження яких буде тільки користь.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
