Медицина потребує уваги

Проведено перепланування і ремонт швидкої допомоги та відділення інтенсивної терапії. Поновлюється, в міру можливостей, твердий інвентар та медична апаратура. Придбані сучасні УЗД та ЕКГ-апарати, ендоскопічні апарати.
Багато зусиль докладено для того, щоб завершити будівництво та придбати значну частину обладнання акушерсько-гінекологічного корпусу.
Не менше зроблено по покращенню матеріально-технічної бази і в сільських лікарняно-профілактичних закладах. Спонукали до цього і проведена в звітному році акредитація амбулаторій, ФАПів та дільничних лікарень і ліцензування частини з них.
Покращать доступність та своєчасність отримання медичної допомоги на дільницях і п’ять нових санітарних автомобілів, отриманих за рахунок централізованих поставок.
Радує те, що за останні п’ять років намітилась тенденція до покращення природного приросту населення, який в цілому, на жаль, поки що залишається від’ємним.
Так, порівняно з 2005 роком, народжуваність зросла з 8,16 до 9,98%, а загальна смертність знизилась з 21,8 до 18,6%. Якщо подивитись в абсолютних цифрах, то у 2005 році народилось 557 немовлят, а у 2009 році – 659 (на 102 немовляти більше).
Доводиться констатувати факт старіння населення з властивими для людей старшого віку хворобами (зростання хронічних серцевосудинних захворювань, інсультів, інфарктів, онкозахворювань). Значна міграція працюючої частини населення в пошуках роботи, що нерідко призводить, знову ж таки, до виникнення тих чи інших хвороб.
Стан медицини – це один із найважливіших показників соціальних стандартів життя у всіх цивілізованих країнах.
Давно вже Україна живе за законами ринку, і лише медична галузь залишається на узбіччі. Звідси – хронічне недофінансування, розпорошення матеріальних та кадрових ресурсів.
Ніби з року в рік зростають видатки на медичну галузь, а реального, суттєвого покращення в наданні якісного медичного забезпечення в цілому не відмічається.
Напевно кожний з нас, з власного досвіду, знає про реальний стан справ в медичній галузі як в країні, так і в районі.
Проблема недофінансування гостро відчувається і в життєдіяльності медицини нашого району.
Бюджет передбачає забезпечення в повному обсязі лише заробітної плати медичним працівникам та оплати комунальних послуг.
Якщо взяти в цілому по ра - йону – то на медикаменти виділено з розрахунку на 1 л/день – 1,86 грн., а на харчування – 2,79 грн., в ЦРЛ трішки більше – 2,22 грн. і 2,87 грн. відповідно.
З огляду на це фінансувати діючі в галузі програми (а це боротьба з туберкульозом, захворюванням на СНІД, онкозахворюванням та іншими) надзвичайно важко. Потрібна оптимізація, залучення позабюджетних коштів спонсорської допомоги. Якщо кілька років назад це, в якійсь мірі, вдавалось робити – то в кризовий період надто важко.
Останнім часом виникають проблеми із неможливістю залучити кошти, що знаходяться на рахунку лікарні на ремонт та придбання нової медичної апаратури. Немає коштів на проведення стандартизації і провірки апаратури. По цій причині апарати, що довго не ремонтувались, доводиться списувати. Так, в лікарні було два гастроскопи японської фірми «Пентакс».
Один апарат був придбаний у 1996 році і прослужив 10 років (ним було проведено 12 373 дослідження, що становить 248% зносу). На даний час, через відсутність коштів на ремонт, апарат передано на списання. Інший, що був придбаний у 2006 році (яким було проведено 6056 досліджень – 121% зносу), також потребує ремонту. Але за браком коштів продовжує використовуватись.
Із власної ініціативи, знаючи, що коштів на проведення ремонту в лікарні немає, 11.08.2009 р. звернувся з листом до голови обласної ради. З облради лист був направлений на управління охорони здоров’я та курортів облдержадміністрації, а звідти і повернувся до лікарні.
7.10.2009 р. звернувся із депутатським запитом до голови районної ради. Питання було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань бюджету та економічних реформ, де було рекомендовано головному лікарю знайти кошти на проведення ремонту медичного обладнання та подати інформацію у виконавчий апарат районної ради. Як кажуть «а воз и ныне там». Тож проблема зосталась невирішеною.
Сільська медицина фактично використовує 30% бюджету галузі, як це і передбачено програмою розвитку первинної медико-санітарної допомоги, проте децентралізація на даному етапі не завжди приносить користь. Громади сьогодні, на жаль, не завжди повноцінно виконують делеговані їм державою повноваження у галузі охорони здоров’я. Не мають змоги самостійного вирішення по ряду питань – проведення капітальних ремонтів, потреба в яких зростає, вирішувати питання достатнього фінансування на медикаменти, харчування, забезпечення паливно-мастильними матеріалами медичного автотранспорту.
Як і в цілому по державі, маємо випадки втручання сільських голів у фахові питання медиків, перерозподіл штатних посад і особливо коштів. А намагання зберегти статус дільничних лікарень часто фінансово не виправдано, при зменшенні чисельності населення на дільницях – принцип подушного фінансування дозволяє лише утримувати медичний персонал, оплачувати енергоносії, – на інші потреби коштів майже не залишається.
Так, при перевірці дільничних лікарень комісією із депутатів районної ради було встановлено, що багато хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні, при перевірці фактично були відсутні, відповідних записів в історіях хвороб не було. Тобто, на цих хворих виділялись кошти на харчування та медикаменти. Відповідні акти перевірки були передані в районну раду.
Мабуть, тому сьогодні МОЗ України робить акцент на створення на первинному рівні Центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) як єдиного нового типу установи з надання цієї допомоги з централізацією бюджету на рівні цих Центрів.
При цьому в сільській місцевості пропонується створення таких центрів у кожному районі або місті районного значення, перепрофілювання ФАПів, які обслуговують до 300 осіб, в медичні пункти. Основною ланкою зазначених Центрів стають амбулаторії сімейних лікарів. На базі поліклінічного відділення створюється апарат управління центром. На початковому етапі Центри отримуватимуть статус юридичної особи – бюджетної організації, матимуть власний рахунок, право підписувати договори, матимуть автономність у кадрових та адміністративних питаннях.
Тому, з огляду щодо реформ медичної галузі на первинному і вторинному рівнях, що скоро мають розпочатись, необхідно і в подальшому покращувати матеріально-технічну базу лікувально-профілактичних закладів району, оснащувати їх сучасною медичною апаратурою, підтримувати високий фаховий рівень медичних працівників. А це можливо лише при достатньому фінансуванні галузі та увазі до її потреб з боку громади.