ЧИ НЕ ЛЯКАЄ КОНКУРЕНЦІЯ?
Взв’язку з ймовірним будівництвом у нашій області – поблизу Ладижина найбільшого у Європі птахокомбінату, не можна було не задати Івану Івановичу й цього запитання.
– Як на мене особисто, – відповів він, – це тільки гарний інструмент, щоб навіть вночі кожний з наших спеціалістів не спав, а думав, як жити і заробляти надалі. Бо добросовісна, порядна, здорова конкуренція – то лише своєрідний локомотив, який заставляє будь-кого думати, як працювати сьогодні краще від учорашнього. Хоч вчора ми працювали теж непогано.
Саме з прицілом на майбутнє розширяються сьогодні підрозділи птахокомбінату по вирощуванню птиці по всьому району. За останній рік знову намітили чітку мету розширитися і мати ще один, сьомий вже цех на базі приміщень свинокомплексу у Джулинці. За майнові паї джулинчанам вже виплачено птахокомбінатом більше двохсот тисяч гривень. До речі, платили по 35 відсотків від вартості майна, яке припало на кожний пай, чого ніхто ще не робив у районі.
Хіба втратили війтівчани із створенням тут підрозділів птахокомбінату? І хоч сьогодні тут є три користувачі земель колишнього колгоспу, але всі вони співпрацюють між собою.
Хіба комусь зробилося гірше з відкриттям кошаринецького підрозділу? Тим більше, що на сьогодні середня заробітна плата тут – 1,5 тисячі гривень.
Незважаючи на те, чи врожайним був рік, чи ні, вже дев’ять років підряд птахокомбінат видає по тонні зерна за орендований земельний пай. Це є однією з ознак, що земля використовується ефективно.
Планують також на птахокомбінаті побудувати і новий суперсучасний комбікормовий завод вартістю 3,5-4 мільйони євро. Це стане ще однією сходинкою до піднесення.
В минулому році теж було вкладено 23 мільйони гривень власних інвестицій у виробництво, за які побудували сучасний забійний цех голландського виробництва.
Його введення в дію дало можливість вийти з виробництвом м’яса на 13 тисяч тонн. Через рік, якщо буде введено цех у Джулинці, виробництво його буде доведено до 20 тисяч тонн, що становитиме 60-70 відсотків обласного виробництва м’яса у громадському секторі. Але це стане можливим тоді, як стане до ладу ще й сучасний комбікормовий завод. Хіба це не підйом?
ОПОРА КОЛЕКТИВУ – ЛЮДИ
Вданому колективі вони завжди були в центрі уваги. Наприклад, взірцем по вирощуванню бройлерів, дотриманню технологічної, виробничої дисципліни, є цех №6 села Кошаринець, де завідуючою Наталя Михайлівна Каритнюк, цех №1, де завідуючою Марія Григорівна Демчук, цех №2, який очолює Марія Григорівна Андрейцева. Фактично ж майже всі цехи працюють, як кажуть, «нога в ногу».
Відмінно працює і тракторний парк, колектив якого очолює Василь Іванович Цимбал.
З повною віддачею трудиться завідуючий гаражем Василь Данилович Закерняк. Причому ввірене йому автогосподарство чимале – 70 одиниць, яке щороку оновлюється.
Серцем підприємства називають комбікормовий завод, який має діяти, як годинниковий механізм. Організовує його роботу Петро Олександрович Розгон. Прекрасно справляється, очолюючи фінансово-аналітичний центр, Галина Федорівна Маринич.
Кадри на цьому підприємстві завжди були і є головною рушійною силою. Причому, як ніде довіряють відповідальні ділянки молодим. Наприклад, головному ветлікарю С.В. Грабовому до 35 років, виконавчому директору Г.В. Грабовому – 34, стільки ж керівникові фінансово-аналітичного центру, а головному бухгалтеру Т.А. Сидоренко тільки 27 років. І цей перелік можна ще продовжувати.
Значить є перспектива.
вранці -2…-4° 
