ЕКОЛОГІЯ – У ВЛАСНИХ РУКАХ
П’ять років тому прийшли на роботу на птахокомбінат Федір Робертович Зайнулін і Сергій Васильович Бондар.
Їх обов’язок – складувати готову продукцію у забійному цеху.
Набагато приємніше розпочинати робочий день, коли пройтися по квітковій алеї навіть пізньої осені.
І.І. АНДРУШКО: – У переддень професійного свята сільських трудівників я найбільше радію з того, що славу району, яка була десятиріччями, птахокомбінат примножує, шліфує, віддзеркалює. І вона сьогодні як промінець сонця зігріває як наш колектив, так і всіх у районі. Тому хотів би, щоб ці промені прогресу, економічної стабільності, достатку, добробуту гріли душу не тільки працівникам птахокомбінату, а й людям на теренах всього району і області.
Тожрадіймо цій славній бершадській, українській землі, яка народжує настільки працьовитих, добропорядних людей, людей честі і совісті, а заодно і впевненість, що у всі часи ми за будь-яких випробувань жили, живемо тепер і житимемо надалі.
Зичу всім людського щастя, здоров’я, сімейного благополуччя, радості від дітей.
І Господнє вам благословіння!
Головним тут є людський фактор, який визначає усе. Коли про це заходить мова, наводять, як аргумент, віковий склад і термін перебування людей на роботі. Чимало тут працюють вже по тридцять років і часто не тільки сім’ями, а й цілими династіями. Відчуваючи турботу про себе, вони приводять на роботу сюди і своїх дітей.
Теза – прибуток будь-якою ціною – на цьому підприємстві нічим не підтверджена.
Навпаки, тут простежується інша філософія, яка як директором, так і спеціалістами, проектується на підлеглих: прибуток має працювати для блага людей і задля них. Іншими словами, це створення відповідних побутових умов – є душові, гігієнічні кімнати, це символічна плата за обіди (одна гривня), безкоштовний відпочинок у санаторіях, допомога в навчанні дітей тощо.
А щороку дивуємося успіхам птахокомбінату тому, що тут постійно вкладаються кошти у модернізацію виробництва, реконструкцію, в удосконалення технологічних процесів – зокрема приготування кормів, утримання птиці, підготовки приміщень.
Не скидаються з рахунків і підвищення кваліфікації спеціалістів – щороку беруть участь у семінарах, симпозіумах, конференціях, в тому числі й міжнародних.
Якось, коли мова зайшла на дану тему, голова правління І.І. Андрушко повідав ось про що. Давайте, каже, відійдемо від фізіології птиці, її природного потенціалу, а натомість перейдемо на рослинництво. Три десятиліття тому і сьогодні урожаї різняться, мов земля і небо. За рахунок чого? Не за рахунок же фізичної праці, навіть навпаки – її стає менше. Виходить, тільки за рахунок високопродуктивної техніки, технологій можна виходити на такі показники. Так само і в птахівництві, тому на «Бершадському» все це враховується і використовується.
Не можна не згадати і про інше. В колективі спеціалісти стверджують, що організовувати виробництво сьогодні важко керівнику, людині, яка присвятила себе бізнесовій діяльності. І насамперед тому, що вже сімнадцять років ми живемо у реальному капіталістичному світі і нібито керуємося саме його правилами. Насправді ж справедливої конкуренції немає, у нас безправ’я, ведуться бої без правил, і в таких умовах важко виживати.
Якщо капіталістична Європа живе і працює по своїх законах вже століттями, то ми переживаємо навіть не дитяче, а ще внутріутробне життя капіталізму. Від того і невдачі. Нашому українському народу генетично притаманні доброта, доброзичливість, взаємодопомога, щирість у стосунках. Однак за 17 років усі ми є свідками, як девальвувалася не тільки гривня, а й людські душі.
З’явилися заздрощі, споживацькі тенденції, стремління заробити відразу і багато. Та дива не буває. Особисто І.І.
Андрушко об’їхав 80 відсотків європейських країн і побачив, як там живуть і господарюють.
– Для того, щоб жити гарно, матеріально стабільно, – каже він, – треба дуже багато працювати. Причому, чесно і порядно, на фірму. У нас же сьогодні це чомусь викликає зворотну реакцію. Як тільки ти успішний бізнесмен, то навіть твої колеги, з якими ще вчора вітався, можуть дивитися на тебе вже з підозрою.
Чому, мовляв, тобі вдається, у тебе виходить, а у мене ні. А виходить у того, каже Іван Іванович, хто працює по 24 години на добу. Коли навіть вночі, просипаючись, доводиться думати про виробництво. І не для того, щоб стати багатшим, а як удосконалити виробництво, те, що вже послане, як кажуть, Богом.
– Мені, – зізнається Іван Іванович, – Бог послав працювати при всіх системах і вимірах – радянських, пострадянських. Але навіть важко іноді зрозуміти спроби недругів, їх підпільні дії, що з’явилися останнім часом. З одного боку вони ображають мене як людину, зачіпають найболючіше – честь і совість. Тим часом, у районі свідками є всі, що коли дерибанили, розтягали колгоспи, висловлюючись образно, на бартер міняли власні честь і совість, «прихватизовуючи» все, що створювалося руками наших попередників, із семисот працівників птахокомбінату не знайдеться людини, свідка, який би запевнив, що директор взяв хоча б зуб від борони. Коли навіть у державі була криза, інфляція тисячами відсотків, коли не видавали кредитів, або як давали, то дуже під великі відсотки, ми зуміли вистояти і розвиватися.
У І.І. Андрушка простежується ось яка філософія: живе колектив, підприємство, то і він житиме, і його сім’я, як і кожного з працюючих. Тому різного роду чутки і навіть провокації тут розцінююся колективом, як нездорова, недобросовісна конкуренція, спроба внести розбрат серед працівників.
– Нам не треба, – каже Іван Іванович, – боятися сьогодні вірусу пташиного грипу, а натомість – вірусу заздрощів.
Бо заздрість далеко не кращий чинник, який рухає людину вперед.
Не можна було не поцікавитися, як вдається оперативно перелаштовувати економіку такого великого підприємства, коли долар вранці коштує 5 гривень, а ввечері вже 6.
І звідки беруться чутки, що продукція птахокомбінату дорожчає?
У відповідь на це, як і варто було сподіватися, почули таке – якби це справді було так, то вона мала б залежуватися. А цього якраз і немає.
Як правило, може бути 2-3денний її запас, яка ще виробляється, доробляється.
Якщо ще декілька місяців тому продавали по 15-14,5 гривні за кілограм, то коли готувався цей матеріал, вона була навіть дешевшою.
Інша справа, коли глянути на прилавки. Деструктивну роль сьогодні у державній економіці відіграють не виробники, а посередники.
Саме ними руйнується все.
Покупці ж це не завжди розуміють. Якби була чітка схема виробник-прилавок, не було б тоді оцієї проміжної настільки шкідливої ланки. Бо насправді – це ніякий не посередник і не бізнесмен, а справжній спекулянт, який тільки ховається за личину підприємця.
А щоб впевнено рухалися у бурхливому морі економічних перемін, на підприємстві навіть змушені були створити аналітично-фінансовий відділ, який в даний момент очолює Г.Ф. Маринич.
За словами Галини Федорівни викликано це потребою детального аналізу і оперативного реагування на ситуацію в економіці держави, господарства. Висловлюючись простіше, постала потреба щодня бути в курсі, що діється в кожному з виробничих підрозділів, а також у господарстві в цілому. Завдяки роботі цього відділу керівники підрозділів, мов у дзеркалі, мають змогу побачити допущені ними недоліки і оперативно їх виправити ще на ранніх стадіях.
Аналітичний відділ навіть не користується даними бухгалтерії, а збирає інформацію безпосередньо з підрозділів, яких на птахокомбінаті до двох десятків. Усе заноситься у відповідну базу даних. Подібних відділів не створено, мабуть, більше ніде в районі.
Цікаво, що за відгуками фахівців птахокомбінату, відколи він з’явився, «виросли» вони, образно висловлюючись, навіть не на одну, а на дві голови вище. Чим не крутий підйом?
Як тільки долар почав «стрибати» в ціні, у відділі вже прорахували, як виживатимуть при тій чи іншій його вартості.
До речі, І.І. Андрушко за освітою хоч і не економіст, та він від природи наділений аналітичним хистом. Кажуть, особисто здатний перерахувати десятки варіантів, щоб зупинитися, вибрати найоптимальніший. І так, мабуть, повинно бути на кожному підприємстві, особливо у нинішніх умовах. Далі цей оптимальний варіант, як правило, проектується на відділи, втілюється у виробництво. Таким чином, застати нас, кажуть на підприємстві, у літній одежині в холодну пору року, не вдасться.
Щодо різних там чуток, що птахокомбінат продається, то вони лише ображають колектив та І.І. Андрушка особисто, почули тут від людей. Їх розповсюджують найняті люди – мілкі душею та запроданці.
Але подібні їх намагання марні, і вони рано чи пізно це зрозуміють.
вранці -2…-4° 
