Це є істина і, на мій погляд, саме вона повинна стати наріжним каменем при формуванні засад, насамперед, внутрішньої та й зовнішньої політики держави, відродження національних та духовних традицій нашого народу. Згадаймо, скільки уваги приділялось висвітленню славних сторінок історії України. Але під впливом тих чи інших політичних режимів та ідеологій акценти в написанні і тлумаченні історичних подій розставлялись досить суб’є к - тивно. Закономірно, що тему козацтва, як найяскравішої, славетної, а заразом і найтрагічнішої доби України, використовували практично всі політичні кола не тільки нашої країни, а й сусідніх держав в процесі захисту своїх інтересів.
Тож не дивно, що з набуттям незалежності в Україні стався своєрідний вибух національно-козацького відродження, а 1996 року розвиток козацтва було підтримано керівництвом держави низкою нормативно-правових актів. На сьогодні цент - ральна влада всіляко сприяє відтворенню козацьких традицій, та, на жаль, цей процес так і не став платформою виховання молоді, системним формуванням ідеології держави. В Україні існують десятки козацьких формувань, сотні генерал-осавулів та генерал-хорунжих, але єдиної впорядкованої вертикалі, традиційного полкового устрою у країні не існує.
Саме тому, коли в ініціативної групи, в основному державних службовців, визріла мета створити осередок козаччини у Бершадсь - кому районі, ні в кого не викликала заперечень думка про те, що бершадські козаки, по-перше, повинні бути незалежними, по-друге, політично не заангажованими, по-третє, вільними у своїх поглядах і уподобаннях. 14 жовтня 2008 року було створено громадську організацію «Бер шадська козацька сот - ня», а точніше, згідно з козацькими традиціями, Бершадський курінь ГО «БКС».
На сьогодні курінь нараховує більше 50 козаків. Це люди, які добре знайомі, допомагають організації у вирішенні статутних завдань, проводять пропаганду відродження козацтва. Протягом 1,5 року в районі проведено ряд заходів, та зупинитись хочеться на останньому, а саме на поїздці бершадських козаків на міжнародний фестиваль історичної реконструкції «Битва націй» біля древньої фортеці у місті Хотині Чернівецької області.
Одразу хочеться подякувати керівникам і підприємцям Бершадського району, які взяли дієву участь в організації поїздки. Це директор спиртзаводу – А.П. Новінський, голова правління «Бершадський пивокомбінат» – О.В. Герасименко, приватні підприємці І.Г. Демчук та В.О. Красиленко, окрема подяка голові профспілки працівників державних установ Т.Гресько.
Таким чином, загін бершадського козацтва вирушив до Хотинської фортеці. Збирались швидко, в сутінках мигтіли вишиванки, завзято вантажились похідні речі, о 5й були «в сідлі». І хоча на дорогу ніхто не перехрещував, жінки за стремена не чіплялись, настрій у всіх був бадьорий і піднесений. В лісочку символічно випили «на коня», ранкову тишу розірвало козацьке «Будьмо!», і потягнулись кілометри українського шляху. Їхали тими дорогами, якими не раз ходили запорожці за «козацьким хлібом». Але якщо в ті часи мобільний козацький загін долав таку відстань за 4-5 діб, то, дякуючи прогресу, ми за 4 години перетнули Дністер в місті Новодністровську, де нас радо зустрів добрий приятель, цікава людина, керівник підрозділу Новодністровської ГЕС Сергій Бєлава. Він то і запросив на екскурсію по електростанції.
За годину ми відвідали майже всі місця праці і відпочинку працівників, спустились до самого «серця станції» – турбінної зали, отримали масу вражень, мовчки переглянулись, коли довідались, що собівартість кіловата електроенергії складає 3,4 копійки. Дисципліна і порядок, ідеальна чистота, стан робочої їдальні і банного комплексу навіяли порівняння наших відвідин з переглядом кіножурналу в радянську епоху про досягнення розвинутого соціалізму. Та час не стояв на місці, і, щиро дякуючи товаришам, ми рушили далі вже по Чернівецькій землі. А вже через півтори години в’їжджали до кінцевої мети нашої поїздки – міста козацької слави Хотина. Хотинська фортеця зустріла нас середньовічним розмаїттям.
Уявіть собі близько 2 тисяч учасників фестивалю з України, Росії, Польщі, Білорусі та Прибалтики, понад 50 клубів історичної реконструкції.
Кажуть, що і камінь має душу, якщо так, то я впевнений – стара фортеця напевно ожила, струсила з себе тягар віків і незбагненно зраділа, що і сьогодні вона потрібна людям, що і на цей день вона може хизуватись своєю величчю і міццю. А от непри - ступність її стала мізерною – 55 грн. за вхідний квиток на фестиваль.
В Хотині нас також зустріли добрі друзі, серед них мій старий знайомий, краєзнавець Анатолій Гаркавий. Під табір нам виділили красиву місцину понад самим Дністром в 200 метрах від фортеці. За півгодини в таборі стояв намет, було зварено юшку, засмажене м’ясо, і через певний проміжок часу ми перетнули володіння фортеці. Добрий гумор, вишиванки і козацький малиновий прапор послужили нам безкоштовною перепусткою на самі змагання. Ми поспіли саме на пік середньовічних поєдинків. Сказати, що видовище вражаюче – мало, поєдинки проходили з мінімальними обмеженнями і в повний контакт, тож «швидка» мала роботу. В битві 21 на 21 одна команда поклала на землю іншу за якихось півтори хвилини. В запалі бою ламалися мечі та алебарди, в друзки розліталися щити (до речі, і зброя, і обладунки – справжнісінькі). Одним словом, адреналін поглинув і учасників змагань, і глядачів, дехто з наших приміряв шоломи і лати, зважував у руках зброю. Та настав вечір, запалали сотні вогнів навколо фортеці, а з нашого табору над розлогим Дністром полилась українська пісня.
Ніч промайнула швидко, о 6-ій ранку ми вже снідали.
Знову пішли до фортеці, знову вболівали за Україну, знову над полем битви розвівався наш малиновий стяг.
Та на жаль, все приємне швидко закінчується. Після обіду ми повертались додому. Так відбувся перший похід бершадських козаків до місць козацької слави, яких в Україні дуже багато. Але найперше з них – це Січ. Тож гуртуймося у козацькі лави і гайда до Дніпра, на Хортицю!
Володимир ГРЕБЕНЮК, курінний отаман Бершадського куреня ГО «Бершадська козацька сотня».
вранці -2…-4° 
