«Чорний тюльпан»

Книга Пам`яті - це увіковічнення 167 ( серед них і 10 з Бершадщини) земляків-подолян, що загинули в Республіці Афганістан, уродженців нашої області, а також тих, сім`ї яких в даний час проживають на Вінничині. В книзі вдало використано архівні та газетні матеріали і публікації, особисті документи загиблих воїнів, наданих рідними автору. Також є спогади близьких, друзів, проза та поезія, написана учасниками бойових дій, фотоілюстрації.

«Чорний тюльпан» – підсумки і сенс війни в Афганістані. Назавжди залишиться в пам’яті трагічна доля молодих гарних хлопців з усіх куточків Радянського Союзу, відправлених “захищати” Батьківщину на чужій землі. Афганістан – це слово чорною смугою пройшло крізь серця тисяч українських батьків. У страшній, безглуздій війні голови склали більше, як три тисячі українських юнаків. У цій сумній статистиці має свій лік і Бершадський район, адже у 1980 році перший «чорний тюльпан» привіз біду і сльози у наш край. І так за 10 років, десятеро наших земляків повернулись до рідних домівок у цинкових трунах.

«Чорний тюльпан» - неофіційна назва військово-транспортного літака, що використовувався для перевезення тіл загиблих на війні солдат. Вперше назву з такою метою використано під час війни Радянського Союзу в Афганістані (1979 - 1989 роки) для літака АН-12. Назва використовується неофіційно донині для позначення літаків, що виконують подібну функцію під час військових конфліктів.

Історія назви. З урахуванням можливих втрат одному з деревопереробних підприємств у Ташкенті було дане завдання робити труни для солдат. Згодом підприємство перейменували у похоронне бюро під назвою «Чорний тюльпан». Тоді хтось з військовослужбовців дав таку ж назву літакові АН-12. Літаком з Афганістану тіла загиблих (8-15) відправлялись до Ташкенту, а потім за місцем проживання загиблого. Зазвичай вантаж супроводжували офіцер підрозділу, де служив загиблий, або друг, що був у бою поряд із товаришем під час його загибелі.

Назва для військовослужбовців є синонімом трагедії та смерті. 

Воїни – інтернаціоналісти, нагороджені урядовими нагородами:

Орденом Червоної Зірки:
Самандас Юрій Іванович
Пастух Олександр Петрович (с. Серединка)
Чаленко Сергій Миколайович (с. Красносілка)
Білоус Олексій Дмитрович (с. Флорино)

Медаллю «За відвагу»:
Семенюк Анатолій Володимирович (с. Флорино)
Мороз Іван Станіславович (с. Джулинка)
Пироговськиий Василь Петрович (м. Бершадь)
Цимбал Василь Іванович (с. Війтівка)
Загребельний Микола Іванович (с.Джулинка)
Тимошенко Іван Петрович (с. Устя)
Куценко Сергій Васильович (с. Бирлівка)
Бондар Сергій Михайлович (с. Баланівка)
Глушко Борис Іванович (м. Бершадь)
Андрущенко Василь Миколайович (с. Баланівка).

Медаллю «За бойові заслуги»:
Поліщук Валерій Васильович (с.П'ятківка)
Марунич Михайло Дмитрович (с. М'якохід)
Юраш Іван Олексійович ( с.Війтівка)
Шиш Олександр Вікторович (с. Бирлівка)
Білик Валерій Іванович ( с. Маньківка)
Шередько Віктор Іванович (с.Осіївка)
Стус Сергій Васильович (с. Ставки)

 Пам`яті воїнів – афганців Бершадщини  Л. Заміхора. (c. Джулинка)

Юні хлопчики йшли в Афгані –
На чужу, не свою війну –
Покидали самітніх мам,
Дарували їм сивину.
Це не гра, це пекельний біль:
Тіло в ранах, ніби чуже.
На губах побіліла сіль,
Кров стікала на землю вужем.
У свої вісімнадцять літ
Помирали в чужій землі –
Гірко плакав над вами світ
І матуся у ріднім селі.
Долля випала вам не та:
Захищати чужий Афган.
Тільки друзів пам`ять свята
Й молодих посивілих мам.