Твори земляків

Коли настає ніч і своїм покривалом огортає все навколо, я відчуваю, як благодать душевного спокою, якої так чекав, нарешті прийшла. Дрібні турботи минулого дня: смуток і радість, лукавство, підлість і зрада, все те, що змушує людину метушитися у замкнутому колі суєти, зникає. Я не боюся темряви, бо це – єдине, що дає можливість не бачити того, чого не хотів би бачити. А містичний страх... читати далі ...»

Цвіте світанково Подільська земля, Шумлять пшеницями дорідні поля. Співає усміхнений рідний мій край Свою величальну про мир і розмай. Над Бугом-рікою веселка цвіте, І сонце усюди нам сяє ясне, І луки, і доли шепочуть мені: «Не зрадиш ніколи своїй стороні». – Не зраджу ніколи, – шепочуть вуста, Ні саду, ні полю, ні спілим житам. Я дощик росистий візьму розіллю У свіжу... читати далі ...»

Надворі ще зима, ще часто пада сніг, Та чути, що весна уже неподалік. Ось березень настав і дав ходу весні, Враз з неба розігнав він хмари снігові. Вже сонце зазира своїм промінням скрізь: На луки і поля, за сині гори, в ліс. І скрес на річці лід, бруньки як налились, Вертають журавлі, курличуть до весни. А дівчина-весна вже шати добира, Аж сяє увесь ліс у сукні-первоцвіт.... читати далі ...»

Краю рідний, мій лелечий краю! Шум діброви і небесна даль. Я краси подібної не знаю Україна-то квітучий рай. Українська мова – чарівниця, Мелодійна, чиста і п’янка. Кришталева із джерел водиця, Солов’їна пісенька дзвінка. Україна – то моря пшениці, То пахуча вранішня роса, Ясних зір відбиток у криниці – Це природи первісна краса. Україно, ти вишнева казка,... читати далі ...»

Алмази, діаманти, Коштовнії рубіни Усе це віддала б я Для долі України. Рости, моя державо, Рости, моя, на славу. Плекайся, рідна мово, Шануйся, рідне слово. О земле неозора, Глибокі сині ріки, Лани пшениці довгі, І сльози на повіках. І де б я не бувала, Кого б не зустрічала – Немає місця того, Де ллється рідне слово. Моя прекрасна ненько, Любов моя глибока,... читати далі ...»

Моя Бершадщино крилата, До болю рідний серцю край. Моє село й батьківська хата – Земний для мене сущий рай. Тут пахнуть хлібом спілі ниви, Й повітря чиста голубінь, З дитинства рідні теплі зливи, Й столітній дуб кидає тінь. Моя Бершадщино зелена! Де б я у світі не була, Моя любов така шалена, О ти, Бершадщино моя! Молюся Господу за тебе, Щоб розквітав мій рідний... читати далі ...»

Моє село, моя ти біль. Похилена, як сум, хатина. Допоки мамин цвіте хміль, Допоти я її дитина. Обніму грушу престару, Най гойдалку почепить тато. Із тирси ляльку віднайду І буду ніжно колихати. А потім стежкою пройду, Де стільки босою ходила. З вербою щиро обіймусь, Якій секрети говорила. Натрудженим рукам вклонюсь, Що пестили мене й ростили. У церкві Богу помолюсь, Піду... читати далі ...»

Моя Батьківщина – це квітка у полі. Моя Батьківщина – це верби й тополі. Моя Батьківщина – це пташка у лісі. Моя Батьківщина – солома у стрісі. Моя Батьківщина – найменша комашка. Моя Батьківщина– волошка й ромашка. Моя Батьківщина – ставок вдалині І навіть маленьке білчатко в дуплі. Моя Батьківщина – це сонечко ясне, Блакитні... читати далі ...»

Нехай мені випали втрати й страждання, І сльози, і кривди недобрих людей, Все ж я вірю у світло і чисте кохання! І вірю у зорі серпневих ночей! А хто мені зрадить, той зрадженим буде, А хто зведе наклеп – осудиться сам. У щирім сумлінні іду поміж люди З вродливим коханим – природи дитям!   А той, хто ламає і квіти, і вірші, І крони зелені, немов... читати далі ...»

Мов запізніла квітка, для когось ти цвітеш, Не першу й не останню любов свою несеш. І подумки ласкаю я губи-пелюстки, І Господа благаю, прийди до мене в сни. Твої чарівні очі – немовби дві зорі, Для когось вони світять, та жаль, що не мені.   Така вже, мабуть, доля дісталася мені – З тобою зустрічатись таємно і у сні. Уже дорослі діти, онуки – школярі,... читати далі ...»