Для Романа Орлика із Флорино захищати цілісність і незалежність України – справа честі. Випускник міської школи №1 із перших днів Революції Гідності вступив до лав Бершадської самооборони, брав участь в організації збору та відправки бійцям київського Майдану продуктів, одягу, взуття.
Від початку війни на Сході України Роман разом із волонтерами району доставляв нашим бійцям на фронт гуманітарну допомогу. Хлопець мріяв вступити до лав українського війська й захищати конституційну цілісність України. Проте звернення Романа до районного військового комісаріату з проханням піти на фронт не увінчалося успіхом.
Роман Орлик весною 2015 року вступив у батальйон добровольчого Українського корпусу правого сектору (ДУКПС). Новобранець пройшов вишкіл на Марусиному полігоні під Києвом, а 22 травня 2015 року підписав контракт і був зарахований у десантно-штурмову бригаду.
Солдат ніс службу в Пісках, Старій Ігнатівні, Волновасі, Мар’їнці, Чермалику, Гранітному.
Нині наш земляк служить механіком-водієм на БТРі, захищає рубежі в районі Пісок, Водяного.
Напередодні 99-ої роковини битви під Крутами волонтерська група з Бершаді у складі Віктора Резніка, Олега Сташенка, Володимира Гребенюка знову вирушила в район бойових дій. Цього разу поїздка була незвичайна, адже разом із ними їхав до сина батько. Вирушили бершадчани після обіду, але добралися до Водяного тільки вранці наступного дня. Але Романа Орлика не було на місці дислокації військової частини. Він перебував на передній лінії оборони. Там було неспокійно, ворог щохвилини давав про себе знати: лунали постріли зі стрілецької зброї, час від часу пострілював 82-міліметровий міномет. Але командир підрозділу не зміг відмовити батькові зустрітися з сином. Волонтери вирушили на лінію фронту. Для наших воїнів зустріч із волонтерами на передовій – велика радість, а особливо радів Роман, адже до нього приїхав батько. У ці хвилини кожен солдат ще раз переконався: про них пам’я - тають. Волонтери передали бійцям від мешканців району продукти, ліки, дитячі листи та листівки, а Роман, окрім домашніх подарунків, отримав цілий блок сигарет, придбаних братом на зекономлені кошти зі стипендії. Солдати ознайомили волонтерів зі своїм побутом, показали землянки, окопи, з яких вони ведуть оборону. Противник знаходився поруч, неозброєним оком було видно його позиції.
І вкотре постає питання: чому люди стріляють один в одного, кому це вигідно, коли це закінчиться? Адже з історії війн відомо, що в окопній війні немає переможців. Потрібно шукати інші шляхи виходу з цієї ситуації. Увесь тягар війни лягає на плечі простого народу, якому немає що декларувати і немає за що їхати шукати кращої долі на чужині.
Сьогодні простим людям потрібні мир і робота, а все інше налагодиться.
Попрощавшись із бійцями 49-ої бригади, волонтери вирушили у 72-гу, яка тримає позиції вздовж Донецького аеропорту, Авдіївки. Волонтери з Бершаді стали майже рідними бійцям цієї військової частини, адже Віктор Резнік зі своєю групою доброчинців систематично опікується ними, возить передачі від бершадчан. Під постріли ворога волонтери пробралися до наших укріплень на передовій, побували на шахті «Бутовка», спостерігали за позиціями противника. Неспокійно і на цій ділянці фронту. Ворог рветься до Авдіївки, прагне захопити шахту, але його зусилля марні. Бершадчани ще раз переконалися: українські бійці надійно захищають наші кордони.
Волонтери без перепочинку через дві доби повернулися додому.
Поїздка на Схід України стала можливою завдяки цілеспрямованій діяльності голови райдержадміністрації Івана Стефанцова, голови Бершадської районної ради Михайла Бурлаки та доброчинців Івана Андрушка, Сергія Савченка, Павла Марущака, Віктора Гасла, Євгена Трохименка, Олега Ковбасюка, Віктора Маланчука, Юрія Рогальського, Віктора Медвідя, Івана Демчука, Аліни Мазур, головного лікаря Бершадського центру первинної медико-санітарної допомоги Івана Пікули, учнів міської школи №1 та Павла Салиги, який власним автомобілем разом із волонтерами доставив бійцям на фронт гуманітарну допомогу.
Григорій ПОГОНЧИК.
вранці -2…-4° 
