На мою думку і глибоке переконання найбільше надбання книги – люди (у книзі їх понад 150 прізвищ). Вони викликають захоплення. Совість, людяність, доброту – їх не можна купити за будь-які гроші. Це велич розуму, душі і серця. Приклади людяності і взаєморозуміння у найтяжчих життєвих ситуаціях можна зустріти на сторінках книги. Саме такими постають переді мною її герої.
Всі вони схожі за своєю безкорисливістю, безмежною любов’ю до людини праці, справжньою чуйністю.
А ці риси характеру в усі часи і за будь-яких обставин цінувалися найвище.
Добре, що є пам’ять, яка не дає нам забути, попереджає, застерігає, вчить нас, як і тих, хто прийде після нас, цінувати людське життя.
Можна по-доброму і позаздрити долі героїв розповідей. Юрій Леонтійович фактами доводить, що своє призначення на землі велика когорта героїв його книги вбачала в любові до людей і землі. Тож, як благородно, що вони залишили слід на землі, в душах і в серцях трудівників.
У книзі можна знайти відповідь на одвічні проблеми – як прожити життя у повній гармонії із совістю, правдою, людяністю, чому так важливо знати історію рідного краю.
Книга написана оригінально, щиро, правдиво, думки живі, спонукають до позитивних дій. Мова пахне полем, лугом, квітами, незбагненними чарами рідної землі.
Галина НЕВЕЛИЧКО, громадський кореспондент.
вранці -2…-4° 
