Її з повним правом можна назвати поетичною. І чоловік, і дружина, і донька, яка виступає під псевдонімом Олеся Білоцвіт і живе нині в Австралії, стали членами Національної спілки письменників України.
Твори Ніни Натолочної-Ткаченко сповнені глибокої пристрасті, вони емоційні, подобаються читачам і слухачам.
Перша збірка поетеси «Душа висвічує зорі» побачила світ у 1995-му, наступна – «Пізнє причастя» – у 1999 році. Далі вийшли збірки «На околицях літа», «Освідчення синього вітру», а найновішою книгою стала збірка «Спалах», яку Ніна Яківна презентувала на своєму ювілейному вечорі. Готуючись до свого ювілею, поетеса приготувала 55 ліричних, щирих, по-філософському мудрих віршів. Крім цих творів, до книги увійшли також чудові фотоетюди Володимира Яковенка, який, на жаль, теж відійшов за вічну межу.
Поетичне свято «А час – як вітер…» було пронизане лірикою, спогадами та вітаннями.
На ювілей приїхав син Любові Забашти – поетеси, яка була родом з Прилуцького краю, – Ігор Забашта. До речі, Ніна Ткаченко стала першим лауреатом місцевої літературномистецької премії імені Л.Забашти «Квіт папороті». Під час творчого вечора присутні мали змогу побачити інсценізації за творчістю поетичної родини, підготовлені учасниками молодіжного театру і народного театру «Рампа».
Хоч Ніна Яківна вже давно пов’язала своє життя із Сіверщиною, вона ніколи не забуває рідне Поділля, надсилає свої книги для бібліотек на малу батьківщину. І звичайно ж, у своїх творах вона час від часу звертається до тем, без яких не обходиться жоден поет – рідного краю, дитинства, лірико-філософського осмислення минулого і сьогодення.
Колись вінницький письменник Віктор Мельник написав: « … на вірші Ніни Ткаченко написано немало пісень. Тож коли раптом по радіо почуємо пісню на її слова, то, певно, згадаємо з добрим усміхом: «Землячка».
Федір ШЕВЧУК.
вранці -2…-4° 
