Спогади

Історія свідчить: відлік біди для нашого народу розпочався 22 червня 1941 р. Полчища вермахту та збройні сили країн-сателітів завдали сильного удару по аеродромах, залізницях, військових частинах і базах, містах і селах. З перших годин гітлерівської навали розпочався і відлік Великої Перемоги над ворогом. В літопис безсмертя навічно вписані імена мужніх синів і дочок на-шої Вітчизни. У глибокий... читати далі ...»

65 років тому почалася Велика Вітчизняна війна. Наш народ вступив у смертельний двобій з найлютішим ворогом. А скільки горя, страждань довелося пережити людям! Фашисти знущалися над мирним населенням, тому всі, хто міг тримати зброю в руках, пішли на фронт. На захист Батьківщини відправилися і 858 п'ятківчан. Пам'ятаю той спекотний жнивний червень 41-го, як усім селом проводжали їх на війну.... читати далі ...»

(Із книги Василя Думанського) Мала бути віконна рама. Пилка-циркулярка дзвінко розкраювала деревину. Нараз вона так голосно зверескнула, аж тесля остовпів. Дошукуючись, об що вщент з'їлися сталеві зуби циркулярки, побачив у тілі деревини залізо. Став його виколупувати з пахучої сосни і внутрішньо холонув від повільного здогаду: то був осколок минулої війни. Бо те залізяччя лиш до неї підходило.... читати далі ...»

Минає 10 років як пішов у вічність незабутній, талановитий поет, письменник, журналіст, філософ із с. Серединки Василь Думанський, ім'я якого добре відоме далеко за межами нашого краю. Прикутий до ліжка, він написав чудові твори, які відзначаються тонким ліризмом, великою проникливістю в глибини людської душі і стани природи, вчать людей любити життя як найвищий дар, шанувати рідну землю.... читати далі ...»

Ганну Ксенофонтівну Плахотнюк (Лавренюк) у Чернятці знає кожний. Шану і повагу односельчан ще замолоду завоювала добросовісною працею – трудилася у місцевому господарстві. У 1972 році її, тоді ланкову, було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Навіть рокам непідвладний її порив приносити користь суспільству, творити людям добро. Знається, кажуть, у нетрадиційному лікуванні. Вже... читати далі ...»

Важко уявити собі: звідки бралися сили у війну у цієї невисокого зросту жіночки? Адже вона разом з дівчатами вдень працювала на будівництві заводу, а ввечері вчилася на червонохрестівських курсах медсестер. Були на казарменому положенні. Вночі їх часто піднімали по тривозі – приймали і евакуйовували поранених. Щуплі, худенькі дівчата носили важких, кремезних бійців, які не могли пересуватися... читати далі ...»

14 травня на 56-му році життя перестало битися серце нашого земляка – щирої людини, доброго товариша, чуйного сім'янина Андрія Павловича Чернеги. Достойно він провів своє земне життя. Народився 15 жовтня 1950 року в селі Баланівці, в сім'ї колгоспника. Життєва нива тісно пов'язала діяльність Андрія Павловича з народним господарством. Розпочав трудову діяльність у будівельній бригаді колгоспу... читати далі ...»

Колектив відділення Державного казначейства у Бершадському районі глибоко сумує з приводу передчасної смерті начальника відділення Чернеги Андрія Павловича та висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного. Колектив редакції газети "Бершадський край" глибоко сумує з приводу передчасної смерті Чернеги Андрія Павловича – давнього друга районки, творчої людини з щедрим, відкритим серцем та...

ВЕЛИКИЙ ПОДВИГ НЕ ЗАБУТИ Наші батьки, діди і прадіди не хотіли війни. Вони саджали сади, вирощували хліб, зводили нові міста, виховували дітей – будували гарний, світлий дім на землі. А довелося воювати, замерзати, умирати, воскресати, але з одним бажанням – перемогти. Цього хотіли всі, жили одним – відвести біду! Не жаліли для цього життя. І перемогли! Повернулись солдати додому – на завод, у... читати далі ...»

Чимало бершадчан давно знають і поважають гарну і дружну родину Кольченків. Розповідь у переддень 23 лютого найсправедливіше буде розпочати із її глави Івана Архиповича, який нині разом з дружиною Євгенією Онисимівною мешкають у Бершаді. Вікопомними дорогами Великої Вітчизняної війни з першого і до останнього її дня крокував, як і всі. Найзаповітнішою мрією, згадує він, було якнайшвидше... читати далі ...»