Ось і нині, коли його вже немає серед нас, я, приміром, усіх діючих високопосадовців і тих, хто має намір прийти у владні структури, порівнюю саме з Василем Михайловичем. Підставою для цього є не лише його зліт по службових щаблях аж до члена Президії Верховної Ради Союзу РСР, але й надзвичайно чуйне і благородне ставлення до кожного, хто звертався до нього у приймальні дні, які мені доводилось організовувати чи то готувати. І кожного разу я переконувався як уважно і співпереживаючи разом із відвідувачами приймальні Василь Михайлович намагався їм допомогти.
І нині залишилось у пам'яті, з яким болем у душі він розповідав про звернення до Прем’єр-міністра України і міністра охорони здоров'я про недопущення закриття Джулинського пологового будинку і Шляхівської дільничої лікарні. Про непоодинокі клопотання до Президента України про помилування деяких засуджених громадян з нашого району, які звісно того були варті. Були ще звернення депутата до міністерства оборони, до голови Верховного Суду, до міністра соціального захисту населення.
А про його митарства і турботи щодо проведення газу в район вважаю, що і переказувати не варто, адже усім відомо, що саме В. М. Кавун, а згодом його наступник в господарстві Г.Й. Кузик завели газ в Шляхову, звідки він дійшов до багатьох населених пунктів Бершадщини.
За своє життя Василь Михайлович зробив безліч добрих справ і залишив по собі чимало потрібних людям ініційованих споруд виробничого і соціально-культурного призначення, перелічити які просто неможливо. Він заслуговує доброї пам'яті вдячних бершадчан і вінничан.
Юрій ЦІНЧИК
вранці -2…-4° 
