Та батьки були проти, адже залишалися самі, без допомоги.
Після дев’ятого класу став студентом Бершадського медичного училища, спеціальність – фельдшер. Група, так би мовити, була експериментальною – навчалися виключно хлопці. Олександр був активним студентом. Захоплювався музикою, разом із друзями створили навіть джаз-бенд, який проіснував тривалий час. Любив спорт.
У 1973 році – військова служба у Прибалтиці. Тут юнака не залишали думки про продовження навчання в медичному виші. У 1976 році Олександр Герасимчук – студент-медик факультету лікувальної справи Київського медінституту ім. Богомольця.
Навчання поєднував з роботою на швидкій допомозі. Був старостою курсу, двічі – групи. Після навчання пропонували залишитися на роботі у столиці, але не склалося.
Свою майбутню дружину Надію зустрів у Києві, на Хрещатику. Виявилося, що дівчина також родом із Бершаді.
Одружилися. Через рік у подружжя народився первісток – син, а ще через п’ять – гарна донечка.
Після навчання направлений в Яланецьку амбулаторію лікарем-терапевтом і частково педіатром. Навесні 1987-го йому запропонували посаду лікаря-рентгенолога тубдиспансеру у Бершаді. Порадившись із родиною, колегами, знайомими, адже вибір був нелегким: з одного боку – постійна робота з небезпечними для здоров’я рентген-апаратами, з іншого – хворі на туберкульоз, погодився. З 1991 року заклад поступово реорганізовувався, скорочувався колектив. Із часом було створено кабінет у райлікарні, а в 2014 році і зовсім закрито.
Олександра Сергійовича перевели на посаду лікаря рент - ген-кабінету стаціонарного відділення, де працює донині.
Щастям і розрадою для дідуся та бабусі є їхні онуки – двоє дівчаток та двоє хлопчиків.
9 листопада коханий чоловік, люблячий батько та дідусь, хороший лікар Олександр Сергійович Герасимчук святкуватиме чудовий 65-річний ювілей.
З роси і води Вам, ювіляре!
Тетяна БОНДАР.
вранці -2…-4° 
