Фото Руслана ХРАНОВСЬКОГО.
Родом він із Ямпільського району. Біографія звичайнісінька – батько, Петро Павлович, сорок чотири роки відпрацював механізатором у господарстві села Писарівки.
Там же нині трудиться трактористом старший брат Василь Петрович. Мати, Катерина Миколаївна, була кухарем у шкільній їдальні. Батьки нині на пенсії.
Миколчине дитинство практично нічим не відрізнялося від дитячих літ інших ровесників. Тільки трохи більше, ніж інші, любив спорт – тож краще від ровесників бігав, плавав, їздив на велосипеді. Улюбленим предметом у школі була фізкультура, хоч нормально встигав і з інших наук. А ще ж потрібно було встигати допомогти батькам по господарству.
…Так склалося, що майже одразу після закінчення школи був призваний в армію, служити довелося в тоді засекреченому, а нині відомому місці Капустиному Яру в Астраханській області. Там розміщувався ракетний військовий полігон. Нелегкою видалася служба, але селянський гарт, спортивний характер, вміння долати труднощі допомагали. А зі звільненням у запас перед хлопцем не стояло одвічне питання, куди податися. Звісно ж, активний спортсмен став студентом факультету фізичного виховання і допризовної підготовки юнаків Вінницького педінституту.
Під час навчання познайомився із майбутньою дружиною Тетяною Василівною, яка навчалася на фізматі. Саме з нею і прибули після закінчення вишу в її рідне місто Бершадь.
Працював Микола Петрович спочатку вчителем фізкультури в міській школі № 3, згодом – інструктором з фізичної культури у дитсадку «Малятко». А потім переміг у конкурсі і був призначений начальником відділу райдерж - адміністрації з питань фізкультури і спорту. Згодом його перевели в організаційний відділ виконавчого апарату РДА.
За час роботи на цих посадах встиг отримати другу вищу освіту – закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «Державна служба».
Деякий час очолював оргвідділ адміністрації, а з 2007го року працював в апараті районної ради: спочатку головним спеціалістом оргвідділу виконавчого апарату, далі – начальником цього відділу, а потім керуючим справами виконавчого апарату районної ради. У квітні 2013-го депутати обрали його головою ра - йонної ради.
Можна було оминути перелік робіт і посад, але вони свідчать про те, як поступово і наполегливо Микола Грабчак набував досвіду апаратної роботи. А це, насамперед, робота з людьми. Мені доводилося бачити, як працював і працює він на всіх посадах. Не перебільшу, коли скажу: такого працелюбства, наполегливості, поєднаних з людяністю, уважним ставленням до всіх, з ким спілкується, ще треба пошукати.
Микола Петрович вміє повести за собою не тільки словом, а й власним прикладом, дисциплінованістю, сумлінністю, делікатністю і просто порядністю. Він і сам оцінює людей не за партійною належністю, а, насамперед, за ставленням до виконання своїх обов’язків, до інших людей.
Своє кредо висловив так: – Якщо люди довірили мені, намагаюся робити все, щоб не підвести їх. Щоб наш край став одним із найкращих в області. А для цього треба консолідувати всі сили, щоб у нас запанували мир і взаєморозуміння.
Не можна не згадати того, що були і такі «діячі» в районі, яких чомусь не влаштовував нинішній голова райради, тож Миколу Петровича хотіли «зняти» без жодних на те підстав. Та всі ті недолугі спроби закінчилися крахом. По-іншому й не могло бути. Хоч він, було, вже й заяву написав про відставку. Але депутати не відпустили. По-перше, незаперечний авторитет і порядність Миколи Петровича, його чималий досвід потрібні людям.
Ті ж, кого він не влаштовує, нічим особливим у своєму житті не відзначилися, хоча пнуться показати себе кращими, ніж інші.
Втім, то вже справи минулі.
Нині ж і голова, і депутати, і апарат ради переймаються важливими справами – підготовкою до об’єднання громад, децентралізації, майбутніх виборів. До речі, Микола Петрович дуже тепло відгукується про нинішній склад депутатів райради: – Більшість депутатів – люди добросовісні й відповідальні, беруть активну участь у роботі постійних комісій, пленарних засіданнях. Склалися прекрасні стосунки і в колективі апарату ради. Працювати з такими людьми комфортно і приємно. Є повне взаєморозуміння.
Справді, хоч колектив апарату не такий вже й великий, обсяг роботи виконує чималий. Кого б не назвав Микола Петрович, усі є неординарні особистості: заступник голови ради Василь Бондаренко, керуюча справами виконавчого апарату Наталія Кузьмишина, начальники відділів: організаційного – Людмила Матвієнко, юридичного – Віктор Олійник, загального – Світлана Христич, фінансовогосподарського – Людмила Русначенко, спеціалісти Наталія Чернега та Людмила Дяк… До районної ради постійно йдуть люди зі своїми проблемами. Як сказав Микола Петрович, найбільше – із земельними питаннями, проханнями про допомогу на лікування. В міру можливості проблеми розв’язуються, хоч це і не так легко. Голова активно співпрацює в цьому плані із керівниками аграрних товариств, разом дбають про розвиток соціально-культурної сфери сіл району. Микола Петрович добре знає проблеми села, постійно ними переймається, спрямовує роботу депутатів на подолання труднощів у цій сфері.
Важко назвати напрям діяльності голови районної ради, яким би він не переймався.
Кожен його день сповнений турбот та різних невідкладних справ. Але він та його колеги знаходять час, аби надавати методичну допомогу сільським та міській радам, бувати на виїзних прийомах, брати участь у різних заходах.
Микола Петрович, до речі, неодноразово побував у зоні АТО (на відміну від інших, він не афішує цього) – їздив разом з нашими волонтерами Віктором Рєзніком, Володимиром Гребенюком, Олегом Сташенком, сільським головою з Джулинки Петром Швецем, начальником райавтодору Сергієм Гайдеєм.
… Без сумніву, Микола Петрович Грабчак є неординарною і сильною особистістю. І сім’я в нього чудова – дружина Тетяна Василівна нині працює в управлінні праці та соціального захисту. А їхня донька Катя нинішнього року з відзнакою закінчила Вінницький технічний коледж і вступила на третій курс факультету фінансів і кредиту Донецького національного університету (тимчасово розміщений у Вінниці).
На жаль, рамки газетної розповіді не дають можливості більше сказати про нашого земляка, невтомного очільника районної ради Миколу Петровича Грабчака, для якого бершадська земля стала рідною. А найбільшим бажанням нині для нього, як і всіх нас, є квітуча і мирна Україна, спокій і порозуміння людей. Тож він робить усе для досягнення цієї мети.
Федір ШЕВЧУК.
вранці -2…-4° 
