Борис Артемович – член ради міської організації ветеранів, член ради і голова ревізійної комісії районної організації ветеранів, член районної ради ветеранів органів внутрішніх справ, член райкому Компартії України. Він бере активну участь у ра йонних заходах, військово-патріотичному вихованні підростаючого покоління. На зустрічах з молоддю ветеран знову і знову поринає у спогади.
Народився і виріс Борис у селі Піщана нині Балтського району Одеської області. Його батько Артем Олександрович, який був муляром, рано помер, і мати Онисія Яківна залишилася сама з п’ятьма дітьми.
До війни хлопець закінчив п’ять класів. Найстарший брат Сергій служив в авіації і в червні сорок першого приїхав у відпустку, а через п’ять днів почалася війна. Сергій одразу поїхав у свою частину, а середнього брата Семена наступного ж дня призвали в армію (обидва брати загинули незадовго до закінчення війни).
Коли ж у березні 1944 року село звільнили від німецькофашистських загарбників, Борис Морозюк, якому на той час не було і шістнадцяти років, попросився на фронт. Польовий військовий комісар, звісно, відмовив, і хлопець заявив: тоді візьму автомат і сам піду в окопи воювати. «А через три дні мене було зараховано до винищувального батальйону НКВС по ліквідації диверсійно-терористичних угрупувань фашистів», – каже ветеран.
Після війни Борис Морозюк поступив на службу в НКВС міліціонером, продовжив навчання – закінчив 10 класів, а згодом і школу начальницького складу міліції.
Служив у відділі боротьби з бандитизмом, тривалий час був начальником відділення карного розшуку райвідділу міліції. У Бершаді він із 1960 року. В його міліцейській практиці було чимало епізодів, коли доводилося ризикувати не лише здоров’ям, а й життям.
Про це ветеран розповідав і на сторінках газети. Три десятиліття життя Борис Артемович присвятив службі в органах внутрішніх справ і в 1978 році вийшов на пенсію. Він має 26 державних нагород, у тому числі й два ордени – Вітчизняної війни і «За мужність».
Разом із дружиною Анастасією Яківною, з якою вони йшли по життю рука об руку понад півстоліття (вже п’ять років, як вона відійшла у вічність), виховали доньку Віру, яка вже на пенсії і нині живе в Росії. У ветерана три внуки і один правнук.
Завтра Борис Артемович відзначатиме своє 85-річчя. Вітатимуть ювіляра рідні, друзі, знайомі. До вітань приєднуються працівники райвідділу, члени ради ветеранів органів внутрішніх справ. Ми теж щиро бажаємо ветерану здоров’я, миру, добра, радості, невтомної енергії і завзяття, шани від людей і всіляких гараздів у житті.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
вранці -2…-4° 
