Для Людмили Олександрівни першим робочим місцем стала посада головного економіста колгоспу «Шлях Ілліча». Це був час становлення її як фахівця, час досить напружений, але неповторний і наповнений змістовним спілкуванням із колегами, час проходження «школи Василя Васильовича Палія». Молодий фахівець не тільки глибоко вникала в економіку потужного господарства, а й брала активну участь у громадському житті, її обирали депутатом сільської ради, вона була пропагандистом у школі політичної освіти… Як економіст, Людмила разом із іншими дбала про впровадження нових методів господарювання. А ще ж тоді кожен спеціаліст господарства мав немале навантаження у вигляді одного гектара цукрових буряків, які треба було доглядати так, як це робили жінки з колгоспних ланок. Хоч і важко було, та все ж цікаво, і труднощів тих не відчувалося.
Устя стало для неї рідним. Тут народилися їхні з Валентином Яковичем діти Олена і Сергій, тут вони прожили вже тридцять три роки.
Після Усті була в її житті ще одна школа – райкомівська. Хоч би що там говорили про тодішній час, усе ж на роботу в райком партії запрошували висококваліфікованих фахівців, які найкраще зарекомендували себе на попередній роботі.
Інструктору сільськогосподарського відділу Людмилі Кушпелі добре працювалося із завідувачем відділу Яковом Олексійовичем Черватюком. І нині ті часи згадує із вдячністю.
Та найкраще свій потенціал фахівця з економіки їй вдалося реалізувати на посаді начальника районного управління статистики, який вона очолила у кінці дев’яностих років. Не буду детально описувати діяльність управління та його керівника, скажу лише, що колектив тут невеликий – всього десять осіб, але роботу вони проводять величезну. Без них важко уявити собі економіку району та її розвиток. Оцінкою діяльності управління і самої Людмили Олександрівни є численні грамоти та дипломи. А найголовніше – тут панує не просто ділова, а й дружня, майже сімейна атмосфера.
Сюди завжди приємно зайти, бо знаєш, що тут не тільки ввічливо зустрінуть, а й нададуть відповідну консультацію і допоможуть. І сама очільниця колективу щиро вдячна своїм працівникам за розуміння, за підтримку, за ті успіхи, завдяки яким управління постійно перебуває на високих місцях в обласному рейтингу.
Коли кілька днів тому розмовляв із Людмилою Олександрівною, дізнався про один цікавий факт з її життя – виявляється, її мама Марія Василівна (зараз живе біля дочки і зятя в Усті) свого часу також була начальником районного відділу статистики в Миколаївській області.
Правда, діти Людмили Олександрівни та Валентина Яковича обрали інший шлях – стали юристами. Але ставлення до справи і людей, сумлінність перейняли у мами й тата.
У ці дні Людмила Олександрівна відзначає гарний ювілей. Вітаючи її, побажаємо залишатися такою ж доброю і щирою, ще довго років бути берегинею родини і чудового колективу, який вона очолює.
Федір ШЕВЧУК
вранці -2…-4° 
