Про Михайла Васильовича, як і про очолюване ним сільгоспформування, готувати матеріали доводилося не раз.
І щоразу закрадалася підозра, що то доля навмисне розпоряджається так, щоб саме цього дня, саме на Свят-Вечір, народжуються лю ди, які у майбутньому не бояться ставати першопрохідцями в освоєнні чогось нового, прагнуть завжди і в усьому виступати на передових позиціях.
Не секрет, надто багато зусиль, як і його дружині Марії Іванівні, яку просто неможливо від нього відокремити у такій справі, довелося йому затратити, коли одним з перших відважився організувати у Теофилівці приватне сільськогосподарське підприємство. Адже не так просто було переорієнтувати свідомість людей на фактично нову для них форму організації виробництва. Але в тому, очевидно, і полягав феномен Кінаша, що завжди вмів, ніби граючи в шахи, прораховувати ситуацію на багато ходів вперед. І навіть не заради особистого збагачення – працюючи біля землі, кажуть, ще ніхто по-справжньому не розбагатів, а швидше всього заради задоволення від досягнутого, від особистої перемоги у тій чи іншій ситуації, яких у пору реформування було навіть більше, як передбачалося.
Характерною його рисою є і те, що ніколи не боявся визнавати помилок, бо хто їх не робить, особливо з тих, хто береться за якусь із справ одним з перших. Але водночас він і з тих, кому завжди вдавалося не тільки їх виправляти, а й у найскладніших ситуаціях доводити оточуючим свою правоту, як керівника.
Цьому, звичайно, передувала неабияка його підготовка – коли навчався в одному з найпрестижніших на ту пору фінансово-економічному інституті, недаремно отримував підвищену стипендію. Та і в шкільні роки, будучи одним з кращих учнів, постійно брав участь в різних олімпіадах. Але так, як батьки не в змозі були водночас давати освіту всім чотирьом дітям, він змушений був піти спочатку у ПТУ, яке закінчив з відзнакою. Це теж стало однією з перших серйозних його перемог, яка надихнула на інші.
Не залишив навчання і після армії, коли створив вже сім’ю.
Бо тоді, так вважає і досі, в суспільстві цінувалися всетаки знання, а не так, як тепер – гроші.
Пригадується один з випадків, як влаштовувався у Молдові, куди його направили на роботу. Один із секретарів райкому там якраз навчався у академії і вирішив покепкувати над молодим спеціалістом, запропонувавши йому розв’язати одне із завдань, з яким, як виявилося після, не могли справитися в двох інститутах. Можна було тільки уявити, яким було його здивування, коли через зовсім невеликий проміжок часу вчорашній студент, який любив дану дисципліну, вже пояснював, як це зробити. Після такого екзамену М.В. Кінашу була не тільки гарантована посада головного економіста в одному з кращих господарств, а й пристойне житло, і на нове місце роботи його везли «Волгою».
Але на Бершадщині кадри вміли добирати не гірше, ніж у Молдові.
Після того, як за станом здоров’я лікарі рекомендували Михайлу Васильовичу змінити місце проживання – бо на попередньому на полях досить інтенсивно застосовувалися засоби хімізації, його взяли на роботу у всесвітньо відому на ту пору Шляхову. А десь через півроку він вже був заступником голови правління.
Очолював у свій час в районі і КРУ, і не раз мав можливість залишитися, за станом здоров’я, на легшій, ніж у сільському господарстві, роботі. Але ж ні, ніби прикипів до хліборобського ремесла.
Хоч сповна, зізнається, відчув відповідальність, як керівника, аж у Теофилівці, коли очолив господарство самостійно. Тим більше ситуація постійно спонукала до самостійного прийняття рішень.
Так, як сільська рада і по сьогодні у Шляховій, в першу чергу по допомогу всі звертаються до нього – чи то з школи, чи з дитячого садка.
Нещодавно змушений був допомагати ще й з ремонтом даху на будинку культури.
Благоустрій села, будучи депутатом сільської ради, взагалі вважає обов’язком – допомагає робочою силою, технікою.
Так і промайнуло майже половина його, вихідця із Західної України, життя на Бершадщині. І чимало іще можна було б розповісти про його добрі справи.
Постійні на ван тажен ня, зай ня тість сім’ї, аж ніяк не стали на заваді, щоб виховати двох прекрасних синів, які вже теж встигли зайняти престижні місця в суспільстві.
А щодо самого Михайла Васильовича, то залишається тільки приєднатися до всіх побажань, які він чув цими днями на свою адресу. З роси і води Вам, ювіляре!
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
