Був важко поранений і пролежав у госпіталі до вересня 1944 року. Потім потрапив у підготовчий підрозділ у Києві, де пробув 2 місяці. Далі брав участь у боях в складі Четвертого Українського фронту, пройшов усі Карпати.
Служив Іван Ісакович у першій роті першого батальйону 1337 полку 318 дивізії піхоти. Брав участь у боях за Віслу. 31 березня 1945 року його полк знаходився біля польського міста Тарнов. Вночі пішли у розвідку до міста, а коли повернулися з даними – вже почався наступ.
Німці, які відступали, підірвали міст через Віслу. Переправлятися через річку нашим солдатам довелося без моста. Багато із них загинули в той день під час переправи. Вночі знову пішли у розвідку, а вранці – у наступ. Під час наступу Іван Ісакович був важко поранений німецьким снайпером у ліве плече розривною кулею.
Йому пощастило, що рана не стала смертельною. Більше місяця пролежав у госпіталі польського міста Бельск. Коли довідалися, що наші вже в Берліні, то з нетерпінням чекали звістки про перемогу.
Всю ніч з 8 на 9 травня всі в госпіталі не спали. Вранці з друзями пішли до міста фотографуватись, а коли повернулися, то побачили, що всі святкують і одразу зрозуміли, що це – Перемога! Відчуття такої радості і піднесення не можливо забути. То був один із найщасливіших днів.
Після закінчення війни Іван Ісакович проходив службу в учбовій частині в Чорткові, потім в Ужгороді. Там він прослужив у батальйоні зв’язку аж до 1950 року. Демобілізувався у вересні 1950-го і повернувся в рідне село. З 1950 року по 1986 рік працював в колгоспі імені Леніна на керівних посадах. У вересні 1995 року був обраний головою Війтівської ветеранської організації. На цій посаді працює і по цей час. Девізом роботи ветеранської організації є: «Ніхто не повинен бути забутий: ні ветерани війни, ні ветерани праці». Іван Ісакович постійно організовує та проводить за допомогою громади села впорядкування меморіального комплексу загиблим в роки війни односельчанам, допомогу ветеранам.
Він нагороджений орденом «Вітчизняної війни II ступеня», орденом «За мужність III ступеня», медаллю «За Відвагу» (за розгром німецького штабу), 15 медалями.
Тож щиро вітаємо Івана Ісаковича та його побратимів зі святом Перемоги, бажаємо міцного здоров’я та наснаги, й надалі займати активну життєву та громадську позицію по відстоюванню інтересів ветеранів війни і праці.
Оксана ПРИТУЛА, молодший науковий співробітник районного краєзнавчого музею.
вранці -2…-4° 
