Вчительською стежиною батьків

Його мати Марія Миколаївна вчителювала в початкових класах, має 43 роки педагогічного стажу. Батько Василь Ілліч цій школі також віддав 23 роки життя, до цього працював головним інженером в колгоспі. Що цікаво: після закінчення Яланецької середньої школи із золотою медаллю Валентин разом з батьком поступили в Уманський педінститут – син на факультет загальнотехнічних дисциплін і праці, а Василь Ілліч – на заочне відділення факультету біології.
Перше робоче місце Валентина Васильовича – Бершадський міжшкільний навчально-виробничий комбінат, де він викладав автотракторну справу. На початку вісімдесятих років минулого століття служити у війську було престижно і почесно, однак В.В. Олійника, як молодого вчителя, не призивали в армію. Але Валентин вважав за потрібне пройти армійську школу життя, наполягав, щоб його призвали, і добився свого. Півтора року служби в розвідувальній роті мотострілецького полку Групи радянських військ в Німеччині збагатили життєвий досвід Валентина Васильовича, адже він побував майже у всіх куточках цієї країни. Посправжньому оцінив це після того, як заочно навчався на історичному факультеті Ка - м’янець-Подільського педінституту.
Після служби в армії В. В.
Олійник рік викладав початкову військову підготовку в Осіївській середній школі, а потім перевівся в Яланецьку, де читав історію і географію.
Валентин Васильович з теплотою згадує період, коли він за пропозицією тодішнього завідуючого районним відділом народної освіти М.І.
Джужука три роки працював інспектором райвно.
– Я дуже вдячний Миколі Івановичу, інспектору Марії Василівні Федорчук, завметодкабінетом Людмилі Олексіївні Цигульській – це прекрасні, розумні люди, у яких я багато чому навчився, – каже В.В. Олійник. – Взагалі, в нас була дуже хороша, дружня команда, якій вдавалося успішно вирішувати багато питань. Ми проводили обласні і навіть республіканські семінари.
Увесь цей час Валентин Васильович не поривав з рідною школою, паралельно вчителював, згодом став завучем.
Пригадує, як у листопаді 1992 року за ініціативою тодішнього заступника голови районної державної адміністрації О.О. Дьоміна в школі проводили вибори директора. Колектив довірив цю відповідальну посаду В.В.
Олійнику. До речі, Валентин Васильович – єдиний, за його словами, директор школи, який став ним саме через вибори. Цю нелегку ношу він несе вже майже 18 років.
В Яланецькій школі нині навчаються 204 учні, навчальновиховний процес організовують і проводять 26 педагогів.
– Колектив наш, переважна більшість якого – місцеві вчителі, надзвичайно дружний, роботящий, – стверджує В. В.
Олійник. – Практично всі молоді спеціалісти, які прибули до нас, залишилися тут. Наприклад, у вчителя фізики, уродженця Маньківки, Бориса Івановича Довганюка у трудовій книжці лише один запис, датований 1974 роком. Багато моїх колишніх учнів вже працюють тут вчителями – Володимир Петрович Морозов викладає історію, Микола Артемович Вудвуд – фізкультуру, Олена Павлівна Басалига – українську мову та літературу.
Валентин Васильович глибоко переконаний: найголовніше в роботі директора – організація колективу, створення дружньої атмосфери, в якій панують взаєморозуміння і повага, ініціатива і творчість.
– В фойє у нас висить лозунг: «Школа радості для дітей, школа гордості для учителів, школа спокою для батьків». Цим гаслом ми і керуємося у своїй діяльності, – говорить В. В. Олійник.
Педколектив Яланецької ЗОШ робить все для того, щоб дітям в школі було тепло, затишно і комфортно. Практично усі учні забезпечені, що дуже важливо, гарячим харчуванням – молодші школярі безкоштовно, старшокласники – за рахунок батьківської плати (50 грн. на місяць). Для цього створені відповідні умови: декілька років тому переобладнали, зробили гарний ремонт в їдальні (підвісна стеля, металопластикові вікна тощо). До речі, сучасні вікна встановлено і в спортзалі, що значно економить тепло. Нині директор В.В. Олійник активно працює над тим, щоб вже цього року встановити в школі новий ефективний (коефіцієнт корисної дії 95%) котел на дровах. Для цього Валентин Васильович побував на Літинщині, де вивчав тамтешній досвід. Фахівці підрахували: на вугілля для Яланецької школи щорічно витрачається 82 тис. грн., на дрова потрібно буде лише 26, тож такий котел вартістю 160 тис. грн. окупить себе за кілька років.
Цікаво було дізнатися, що ще за ініціативи В. Д. Леонова на сесії сільської ради було прийнято рішення про преміювання відмінників навчання. І цього року на святі останнього дзвінка таким чином було відзначено 12 успішних учнів.
Яланецька школа на гарному рахунку, вона у свій час була занесена на районну Дошку пошани. А ще цей навчальний заклад славиться музеєм історії села, де зібрано ужиткові речі, знаряддя праці, одяг яланчан, картини місцевих художників та багато інших цікавих матеріалів.
Нинішнього року в школі до 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні переобладнали зал бойової слави, доповнили матеріалами. До речі, ще за ініціативи Василя Ілліча в Яланці створено Книгу пам’яті села з фотографіями односельчан і датами їх загибелі. Є й листи з фронту. Це дуже допомагає у виховній роботі.
Не можна не сказати про шкільне самоврядування в Яланецькій ЗОШ, яке активно діє. Учнівському колективу надано широкі права. Тут щороку проводять вибори президента школи. Учителі в цей процес не вмішуються. Учні утворюють виборчі комісії, проводять агітацію, опитування, випускають листівки, голосують. Це хоч і гра певною мірою, але таким чином, на думку педагогів, діти залучаються до дорослого життя, вчаться демократії.
До речі, В.В. Олійник сам активно впроваджує нові форми роботи – тренінги, диспути, «круглі столи», нетрадиційно проводить засідання педрад, справедливо вважаючи, що лекції, монологи у наш час вже не сприймаються, потрібне живе спілкування з людьми. До слова, у квітні нинішнього року на базі Яланецької ЗОШ з успіхом пройшов районний семінар учителів історії на актуальну тему: «Україна і НАТО.
Так чи ні?».
Школа тісно співпрацює з місцевим дитсадком «Барвінок», яким завідує Галина Пилипівна Кузьмик. З першого червня в цьому дошкільнонавчальному закладі відкрито третю групу, і тепер тут виховуються майже 50 малюків.
Валентин Васильович – досвідчений директор, відмінник освіти України, старший вчитель. Він переймається не лише, так би мовити, місцевими проблемами, а й реформуванням освіти. Будьяка реформа, переконаний В.В. Олійник, повинна мати зміст. Нині, за його словами, діти дуже завантажені, хоч і йдемо до Болонської системи освіти, але зроблено поки що занадто мало. Мабуть, не обійтися в майбутньому без запровадження шкільних округів, опорних шкіл, більш активної реалізації програми «Шкільний автобус» тощо.
В родині Олійників є ще один педагог – дружина Валентина Васильовича Валентина Миколаївна, яка теж має дві вищі освіти (хімік-біолог та практичний психолог). А от доньки обрали інший шлях.
Старша Юлія два роки тому закінчила Вінницький Національний аграрний університет, працює в обласному управлінні статистики. Менша Наталія – студентка цього ж університету.
Сьогодні В.В. Олійнику виповнюється п’ятдесят років.
Озираючись на пройдений шлях, Валентин Васильович висловлює щиру вдячність своїм батькам за їхній приклад і виховання, своїм колегам-учителям, директорам шкіл, педагогам відділу освіти, усім, з ким працював і нині працює. Ми ж вітаємо В.В. Олійника з гарним ювілеєм і щиро зичимо Валентину Васильовичу міцного здоров’я, благополуччя, натхнення, успіхів, невичерпної енергії, вдячних учнів та шани від людей.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.