Будівничі

Народився він у звичайній селянській сім’ї. Потяг до техніки, майстрування виявився в нього ще з юності. Завжди прагнув зробити своїми руками щось корисне, прекрасне, умів переборювати труднощі, був наполегливим і господарем свого слова.
Як тільки закінчилася Велика Вітчизняна війна, народне господарство країни потребувало робочих рук для відбудови. Афанасія разом з іншими хлопцями направили в школу ФЗН в м. Алчевськ, де юнаки набували різноманітних робітничих професій.
Після закінчення був направлений на роботу у Московське управління. Доля його закинула на Урал, Комсомольськ-на-Амурі, Хабаровськ. Тільки через 13 років повернувся в рідне село Берізки-Бершадські.
Спочатку пішов Афанасій Пилипович працювати в колгосп технаглядачем на свинокомплекс в Джулинці. Приглянувся до нього тодішній голова колгоспу К. К.
Шрамко і запропонував створити і очолити будівельну бригаду.
Адже всі будівлі були вже старими, глинобитними, було до чого докласти рук.
І Афанасій Пилипович взявся за справу. Спочатку в бригаді нараховувалося до 60 чоловік, а згодом до 90. З часу створення колективу тут трудився екскаваторник Іван Олексійович Трачук, який виконував всі землерийні роботи.
25 років відпрацював в бригаді тракторист Іван Захарович Бабій, а потім Борис Степанович Діхтяренко. Постійно в колективі були зайняті водії Василь Діхтяренко, Яків Механіч, Микола Тхорук, Василь Трачук, Василь Стахов та багато інших. На жаль, багатьох немає уже в живих. Бригада поділялась на ланки мулярів, теслярів, столярів, ковалів, в яких трудились Григорій Ковальчук, Іван Стахов, Станіслав Молодецький, Василь Ліщук, Микола Каленик, Петро Червоняк, Андрій Колісник, Михайло Маляренко, Артем Стахов, Олексій Вербецький, Іван Трачук, Іван Олійник та інші.
Активно працювала пилорама, якою керував Ісак Херсонюк. А скільки в бригаді було різноробочих, вантажників. І всі ці люди вимагали уваги, поради. А.П. Кучерявий умів їх організувати, добивався високої виконавської дисципліни. За всі роки не було тут порушень техніки безпеки.
В 1967 р. джулинський колгосп очолив мудрий, енергійний господар Михайло Сидорович Шеремета. Саме за час його головування розквітли і Джулинка, і Берізки-Бершадські. На полях господарства вирощувались дорідні врожаї, розвивалось тваринництво, зростав добробут селян.
Обидва села стали справжніми будівельними майданчиками.
Одна за одною виростали в селах красиві будівлі.
У 60-х-80-х роках в БерізкахБершадських бригадою будівельників під керівництвом А.П.
Кучерявого було зведено сільський клуб, двоповерхову школу.
Проект школи готувався у Вінниці, але завдяки клопотанню А.П. Кучерявого, Ю.А. Манченка, О.С.
Кацімана, були внесенні зміни в проект, і замість одноповерхової виросла красива двоповерхова школа. А потім було споруджено дитсадок «Подоляночка», де малюків доглядали круглорічно. До послуг населення виріс сільський побуткомбінат, в якому розмістилася бібліотека, фельдшерськоакушерський пункт, відділення зв’язку, магазин, лазня.
На тваринницькій фермі перебудували всі корпуси, яких було більше 10. Збудували літній табір під накриттям. Завфермою Ф.П.
Хворостяний організував тваринників і висадили навколо ферми яблуні, горіхи, виріс прекрасний сад. Всі раділи таким змінам.
Завдяки наполегливій праці будівельників в Берізках з’явився млин, де став справжнім господарем О.Б. Білоус. Тут за добу перемелювалося до 20 тонн зерна.
З усіх навколишніх сіл з’їжджалися з мливом селяни. Щороку виростали нові будівлі, необхідні об’єкти – вагова, будинок тваринників, де і відпочивали, і лікувалися працівники, сучасний тік для зернових, де механізовані були трудомісткі роботи, обладнанні під’їзди, зерноочищувальні машини, сушарки. Справжнім господарем тут був механізатор Б.Л. Білоус.
Гарно впорядкованим, з відповідним оснащенням сільськогосподарською технікою, був збудований тракторний стан. І всі ці споруди зводилися дбайливими руками сільських будівельників, яких очолював Афанасій Пилипович Кучерявий, згодом йому на допомогу дали обліковця Д.Д.
Морозовську.
Господарство під керівництвом М.С. Шеремети стрімко розвивалося, міцнів колгосп, заможнішими ставали люди. А для одиноких людей похилого віку колгоспом було побудовано безплатно більше 10 будинків.
Бригадир Кучерявий так організовував роботи, що будівництво не було сезонним, а навіть взимку люди мали роботу. Працювала майстерня, кузня, люди мали роботу і зарплату.
В Берізках в бригаді будівельників працювала і ланка жінок, які були штукатурами, малярами, проводили прибиральні роботи.
Ланкова Фросина Коченко і її дівчата Степанида Хворостяна, Фросина Кучерява, Лариса Стахова, Василина Цуркан, Валентина Горбатюк, Галина Колісник, Любов Желізняк, Тетяна Трачук, Галина Олійник, Галина Колісник, Катерина Кисіль та інші влітку працювали на бурякових полях.
А. П. Кучерявий – людина віруюча, адже зростав у селянській родині, тож, хоч в ті часи було це не так і безпечно, але допомагав місцевому храму з ремонтом, будівельними матеріалами, транспортом.
Разом з Джулинкою БерізкиБершадські у 80-х-90-х роках оновилися, прикрасилися багатьма новобудовами. Недарма нашим селам в цей час присвоєно почесні звання «Село високої культури, зразкового порядку і високопродуктивної праці».
Минають роки, міняються люди, приходять нові покоління, та споруди, які залишили після себе наші будівельники, служать хорошою пам’яттю їхній майстерності, працьовитості. Афанасій Пилипович Кучерявий у селі, колгоспі мав неабиякий авторитет, його поважали в обох селах, цінували в господарстві, знали і в районі.
Неодноразово обирався він депутатом Джулинської сільської ради, його портрет заносився на Дошку пошани. Великого будівничого нагороджено орденом «Знак Пошани».
Хочеться вірити, що новобудови, зведенні руками його бригади, радуватимуть і прийдешні покоління наших сельчан. Тож доземний уклін вам, будівельники, всім представникам такої гарної, мирної, необхідної професії.
Олександра КОВАЛЬ, громадський кореспондент.
с. Берізки-Бершадські.