ВИСОКЕ ПОКЛИКАННЯ

Нині Сергій Кирилович – заступник головного лікаря по експертизі тимчасової і стійкої непрацездатності. Це дуже відповідальна посада, адже доводиться не тільки мати справу з листками непрацездатності, а насамперед з людьми, радити, консультувати, відповідати на чимало запитань. Одним словом, треба бути і лікарем, і психологом, і просто чуйною людиною. І кому ж доручити цю справу як не найдосвідченішому фахівцеві. Справді, Сергій Кирилович – найстарший за віком у колективі працівників райполіклініки та лікарні, ветеран, за плечима якого колосальний досвід медичної та організаційної роботи. В історії медицини району він вписав не одну славну сторінку.
… Його життєвий шлях розпочався у великому селі Чернявці нині Оратівського району. Народився у сім’ї фельдшера Кирила Кіндратовича. Коли хлопцеві ледь виповнилося два роки, безпідставно репресували батька. То був жорстокий 1937 рік, обагрений кров’ю багатьох наших співвітчизників.
Ота найперша трагічна сторінка в біографії не могла не вплинути на формування характеру, зрештою, на все подальше життя. Правда, зустрічалося значно більше добрих і співчутливих людей, ніж тих, хто дорікав йому, що він, мовляв, син «ворога народу».
Сергій Кирилович згадує нині, що його чи то всерйоз, чи то жартома іноді називали «повстанцем».
Доброю школою життя стала армія. Пройшовши курс підготовки в сержантській школі, служив у батареї. Саме в армії радили вступати у партію. У той час (50-і роки) це було високим визнанням. Тим більше, офіцери йому трапилися розумними і казали, що батько його, як і тисячі людей, ні в чому не винен. Після закінчення служби в армії порадили домагатися посмертної реабілітації батька. Що й він зробив, виконавши синівський обов’язок. З обласного суду надійшов лист, в якому повідомлялося, що Кирило Яцюк ні в чому не винен перед країною і людьми… Школу Сергій закінчив уже тоді, коли йому було вже за двадцять. А далі його чекав медінститут. Він став студентом рівно п’ятдесят років тому, у 1959-му. Було йому тоді 24 роки. Вчитися хотілося, тому наполегливо опановував майбутній фах.
Непомітно спливли студентські роки, і за направленням молодий спеціаліст приїхав у Бершадь. Ніби недавно, а вже чотири з половиною десятиліття минуло за повсякденними справами. А їх було на віку чимало. Працював лікарем, завідувачем поліклініки, майже двадцять років – директором медучилища. Був умілим керівником, за його участю чимало збудовано і зроблено для зміцнення матеріальної бази навчального закладу. При цьому він ще й був висококваліфікованим викладачем психоневрології.
Все життя Сергія Кириловича пов’язане з Бершаддю.
Тут його радощі та печалі, тут виріс і так само обрав батькову стежку син Олександр, який став психіатром і вже теж має неабиякий медичний досвід. Рідним містом стала Бершадь і для внука Сергія – студента медінституту, перед яким навіть не стояло питання, ким бути. Ясна річ, маючи на початку свого життєвого шляху стежину, протоптану дідом та батьком, було б нелогічним і незрозумілим, коли б обрав щось інше. Практично під час кожних своїх канікул Сергій-молодший приходить у лікарню та поліклініку, переймає досвід і мудрість старших.
Не обійшло родину і горе.
Передчасно пішла з життя дружина Сергія Кириловича Ганна Пимонівна, яка працювала вчителькою у першій міській школі. На жаль, хвороба виявилася сильнішою, ніж лікарі.
Та все ж життя триває. Хоч Сергій Кирилович і найстарший у своєму колективі, його невтомності, внутрішній енергії можна позаздрити. Недарма ж з ним люблять спілкуватися молодші колеги, бо знають, що почують від нього мудре і виважене слово. До речі, ветеран медицини має хорошу домашню бібліотеку, любить читати періодику, віддаючи перевагу районній газеті «Бершадський край» та обласній «Вінниччині». Черпає наснагу і перечитуючи класику. Відвідуючи лікарів, ми чекаємо від них порятунку від своєї хвороби. І не завжди замислюємося над тим, що лікар теж має свої проблеми, він так само хворіє, долає життєві труднощі. Але над усе він ставить своє високе покликання – при будь-яких умовах дбати про життя і здоров’я людини. Прикладом цього є трудова династія Яцюків, представників трьох поколінь якої ви бачите на знімку.
Федір ШЕВЧУК.
На знімку: Сергій Кирилович (у центрі) із сином Олександром Сергійовичем (зліва) та внуком Сергієм.
Фото автора.