Нам пишуть

Що спонукало мене написати листа до редакції? В П’ятківці проживають багато ветеранів, з якими мені доводилося працювати протягом майже півстоліття. Це колишні доярки, телятниці, свинарки, пташниці, члени буряківничих ланок. Чимало з них одинокі, адже їхні діти та онуки залишили село – ви їхали на заробітки. Мамусі й бабусі на старість зосталися сиротами. Розмову веду з 86-річною Ганною... читати далі ...»

Яка благодатна наша земля. Вона і народжує, і підтримує, і годує все живе, що на ній є. Але чи віддаємо ми належну їй шану, повагу і, звичайно, підтримку? Адже і в неї поступово вичерпуються сили, її теж потрібно підгодовувати, як вона годує нас. Багато вона у нас не просить. Хоча б повернути відходи тієї продукції, яку дає нам. Якщо їх перетворити в органічні добрива і приорати, а не... читати далі ...»

Днями до редакції надійшов дещо незвичний лист з Джулинки. Його автори – ветерани війни і праці, патріоти України, від імені яких звернувся до «Бершадського краю» учасник бойових дій, краєзнавець Олексій Пилипович Степовий. Христос Воскрес! Воскресне й Україна, якщо ми, її діти, полюбимо синівською любов’ю і активно захищатимемо від чужих та своїх потоптувачів нашої гідності та наших інтересів.... читати далі ...»

Далеко за межами Баланівки відоме ім'я доброго господаря, мудрого керівника, людини з великої літери, на жаль, нині покійного – Івана Омеляновича Дяченка. До останніх днів свого життя він переймався болями і турботами односельчан. ... Давно відлетіли із батьківського дому доньки Івана Омеляновича, а нещодавно змушена була покинути рідну оселю і його дружина (за станом здоров'я переїхала... читати далі ...»

Давно минули ті золоті, для випускників вузів, часи, коли рідна альма-матер направляла молодих спеціалістів на роботу, даючи путівки в життя. За суворими законами нової епохи кожен сам собі торує дорогу в майбутнє і сам мусить долати сходинки кар’єрної драбини. Але отримавши диплом, випускники при пошуку роботи наштовхуються на дуже вагому проблему – відмову у роботі через відсутність... читати далі ...»

Дорога редакціє! Так вже «дістала» говорільня, у якій йдеться про те, що відродимо село на добро Україні, що вже не втримався, щоб не взятися за перо. А воно, село, хіба було настільки вже занедбане? Як на мене, справедливішою ота реклама була б, якби у ній йшлося про те, як розвалили село в Україні. І щоб конкретні прізвища, хто у тому винен, у ній назвати. Адже сільське господарство, у... читати далі ...»

Пропонуємо читачам відгадати загадку: чим ближче до Умані, тим від неї далі. Впевнені, нізащо не відгадаєте. А от жителі Джулинки і водії, яким доводиться проїздити через це село, відповідь на цю загадку знають. Це – у досить оригінальний спосіб розміщені на головній дорозі знаки, що вказують на відстань від Джулинки до Умані. Отож, коли ви заїдете в село з боку Бершаді, то прочитаєте білий... читати далі ...»

Дуже легко зіпсувати настрій людині. А як додається їй здоров’я, коли день приносить хоч маленьку радість. А тепер приклад з життя. Якось недавно, замінивши біля газової плити порожній балон на повний, зрозумів, що він несправний. Що робити? Це ж газ! Тим більше, попереду вихідні. Але пішов таки в сільську раду, щоб зателефонувати про це в управління газового господарства. Розпитавши... читати далі ...»

Пролетіли роки, а я й досі пам’ятаю день 14 березня 1944 року. Клубки диму в весняному небі над Уманню. Постріли, виття снарядів... Та ніщо не стримує людей – жінок, стариків, дітей – всі біжать до воріт. В цю мить і я змогла вибігти разом з іншими дітьми. Ось-ось з’являться наші воїни-визволителі. Ми чекали на них, стомлених, змучених боями. Раптово з’явились кілька вершників-розвідників. Люди... читати далі ...»

Кажуть, щастя – це те, що людина собі вимріяла, або той горизонт, до якого йде все життя. Що таке щастя для Євдокії Іванівни? Підбираю: спілкування, праця, сімейний затишок... – Коли багато людей в хаті, – перебиває мої роздуми статна жінка, до якої на гостину завітали учні 7-А класу ЗОШ №2, і продовжує, – тоді мені так легко, так добре, я вам і передати не можу.... читати далі ...»