Україна – це Європа
Для початку звернуся до вис новків генетиків. За їхніми дослідженнями, сучасні українці сформувались взаємо - дією слов’янських груп центральної Європи, які просувались на Схід через територію України. Тому українська популяція має імперативний європеоїдний компонент. А українські антропологи, в свою чергу, доводять, що в сучасного українця 74 відсотки ідентичних ознак європейця.
М.Драгоманов і В.Липинський стверджували, що саме європеоїдна раса здатна до модерну, тобто осучаснення і прагнення кращого.
У когось ще виникають сумніви, що «Україна – це Європа»?
Сьогодні важливо вірити у свій народ і стверджуватись як нація. Адже держава починається з ідеології, яка прихована у менталітеті й генетичному коді, а ним давно охрестили Шевченка. Кажуть, у його творчості відображена вся душа України, її історія та навіть майбутнє. Своє потрібно не тільки берегти, а й тримати в таємниці, адже ворог може скористатись такими глобальними знаннями.
Але є речі, які неможливо приховати, наприклад, вишневий садок біля хати десь у Ростові-на-Дону чи красу голубих очей десь у Стамбулі…
Краснодар – місто етнічних українців
Історія свідчить, що перша партія переселенців з України прибула на Кубань близько 220 років тому. Тоді вони зайняли чималу територію, яка нині підпорядковується російському уставу. Там українці отримали російські документи і на цьому їхній формальний зв’язок із рідною країною завершився. Наш земляк розповів: – У Краснодарі майже всі жителі – вихідці з України. Це видно навіть не з огляду на історію. Коли Катерина ІІ розвалила Запорізьку Січ, частина козаків втекла за Дунай, а частина відправилась сюди – на Кубань. Всі чули про славних кубанських козаків. Тому всі «станицы» мали українські назви. Одна з найвідоміших – станиця Уманська, нині – Ленінградська. Більшість чоловіків звідти розігнали або вбили, бо вони були противниками царського режиму.
Тому довгий час населений пункт називали «станицей невест».
Дуже чітко у Краснодарі видно український менталітет.
Навіть не так українські прізвища доводять, що це місто українців, як доглянуті будиночки, вибілені дерева і вишні на кожному подвір’ї. Навіть розмовляють місцеві українсько-російським суржиком. На одному з бенкетів, на який мені вдалось потрапити, виступав найсильніший місцевий козацький хор. З десяти виконаних ними пісень – сім українських. Як тільки заїхали у село біля Краснодара, в мене з’явилося відчуття дежавю, ніби я десь у Вінницькій області. На запитання, чи пам’ятають вони свою батьківщину, відповів: «Допоки тут жити краще не буде, вони себе не асоціюватимуть з Україною. Хоча жителі Краснодара знають, звідки вони і зберегли найкраще, що в них було українського. Свою місію перед Україною вони виконали».
У Росії практично кожен третій має родинний зв’язок з Україною. І приємно вразив виступ ансамблю «Україна» у Сиктивкарі (Республіка Комі) на День молоді. У столиці однієї з республік РФ є ансамблі всіх національних меншин, які там проживають – це Азербайджан, Казахстан, Білорусь і т.д. Усі гурти традиційно виступають на свята у своєму національному одязі, виконуючи народні пісні. Незважаючи на глобальний конфлікт із Україною, місцева влада не забороняла сиктивкарцям насолоджуватись українською музикою.
Стамбул – столиця голубих українських очей
Невідомо до цього часу, скільки дівчат викрала Османська навала при розквіті своєї імперії. Дівчата уже не повертались на Батьківщину, а мусили виходити заміж за турків і влаштовувати життя уже там. Сотні років минуло з того часу, а дух українців досі витає над Туреччиною. І не тільки завдяки Хюрем Султан (та, що сміється), як охрестили турки нашу Роксолану (Настю Лісовську). А тому, що українські гени мають здатність передаватись через десятки поколінь і залишатись у людині. «Ви були колись у Стамбулі? Звертали увагу на дівчат, які ходять вулицями столиці? Так багато їх з гарними голубими і зеленими очима. То українські очі», – розповідав мій викладач, який півсвіту об’їздив і знає, що говорить.
«Думка керує тілом, а тіло керує геном», – кажуть дослідники. Гени – наша неофіційна атомна зброя. І тільки від нас залежить, як ми її використаємо. Поки ми очищатимемо свої землі від негідників, нехай весь світ знає, що саме на українській землі Володимир прийняв християнство. Що саме тут найсмачніший борщ і найкрасивіші дівчата. І що саме тут, в серці Європи, одна нація зуміла повалити режим, об’єднатись во ім’я свободи і кращого майбутнього, і ця нація – українська. Слава Україні!
Юлія ТОДОРЕНКО, журналіст.
с. Осіївка – м. Сиктивкар, Республіка Комі.
вранці -2…-4° 
