Відкритий лист

Шановний Федір Харитонович!

Ознайомившись з Вашою публікацією «І знову – за рибу гроші, або Чим завинили редакторові штани», розміщену під рубрикою «Гострим пером», бажаю зауважити наступне.

По-перше: мені дуже шкода Ваших штанів, які Ви зіпсували в ці скрутні часи, всього себе віддаючи роботі. Мені залишається сподіватися, що вони у Вас не останні.

Подруге: мені хочеться вірити в те, що Ви, як досвідчена акула пера, перш ніж надрукувати свою статтю, об’єктивно та неупереджено вивчили обставини, що до неї відносяться.

Поспілкувалися не тільки із скаржниками, а можливо, й з іншими людьми, яким відомо про ситуацію, що склалася по вулиці Некрасова, і які, можливо, знають тих негідників із заплямованою совістю, що проживають по лівій стороні по ходу спуску до води. І, потретє: хотілося б знати правду – чим наша вулиця так привабила увагу шановної районної газети, яку Ви маєте честь очолювати, що вона присвячує вже четверту публікацію подіям на нашій малій батьківщині? А може, вона, в ці нелегкі часи зміни кліматичних умов, перетворилась на «Бершмудський трикутник»?!

У всякому випадку, я, проживши в Бершаді майже все своє свідоме життя, не пам’ятаю випадку, коли б районка, в якій завжди не вистачає місця для путніх аналітичних або критичних статей, приділяла стільки уваги малесенькому шматочку берегової лінії нашої річки. Хотілося б почути правдиву відповідь на це питання.

Так, дійсно, проблеми та локальні конфліктні ситуації, як і всюди, траплялися і на нашому куточку. Так, дійсно, була комісія, був складений акт та сплачений штраф за самовільну загорожу, ніхто цього не заперечує. Але, шановний редакторе, запитали Ви, чому люди так вчиняють, чи, може, поцікавились, чому вони огороджують свої обійстя аж до самої води?

Ні? Тоді я спробую про це розповісти.

Старі люди розповідають, що, дійсно, колись можна було пройти від спиртового до цукрового заводу вздовж водного дзеркала. Особисто я пам’ятаю стежку тільки від вулиці Кірова до місця, яке місцеві жителі називають «Бондаркою», і ця стежка проходила попід садибу тих самих людей «з дрібновласницькою психологією». І завжди в цій місцевості було тихо і спокійно. Але раптом, у недобру годину, на нашому кутку оселилося злодійство: стали зникати речі, які до цього спокійно залишалися на березі річки, став зникати реманент з городів. Саме ці випадки і змусили людей загородити прохід.

Сплинув певний час, і комусь це не сподобалось, думаю, що скаржникам, яким не до вподоби тихе та мирне життя. Появилися комісії, штрафи. Вказані Вами в публікації мешканці розгородилися. І от біда! Знову почалися крадіжки, підкидання сміття (це легко сказано), але вони терпіли і прибирали.

Це теж не влаштовувало скаржників. Знову скарга і знову Ви, як «неупереджений та об’єктивний журналіст», їдете на місце вивчати ситуацію. Втім, Федоре Харитоновичу, Ви, як очільник районної газети, людина з величезним стажем роботи, мусили б одразу помітити, звідки взялися ті гілки, на які Ви так відважно поперлися, не шкодуючи навіть власних штанів.

З іншого боку, а чому, власне, Ви мали побачити, звідки взялися ці гілки, адже поле Вашого зору було чітко обмежене замовниками публікації.

Інакше, шановний журналісте, Ви б побачили, що гілки, змащені мазутом, належали дереву, яке розташоване поруч і яке намагалися зрізати, можливо, ті, кого Ви так вдало назвали своїми інформаторами. Саме їх зненацька застала жінка, що проживає зліва до річки, під час намагань спиляти дерево. Звісно, що дозволу на це вони не мали та почали вішати локшину на вуха про те, що займаються лише розчисткою. Те ж дерево, яке зображене на Вашому фото, до цих гілок ніякого відношення не має.

Вельмишановний журналісте! Як правило, кожна ріка має два береги: правий та лівий. Не являється винятком і бершадська річка. Втім, Ви та Ваша газета чомусь так сумлінно вивчаєте закони та інші нормативні акти, видані Бершадською міською радою, лише на прикладі нашої вулиці, якій, як я вже казав, було присвячено аж чотири публікації.

Чому Ви вважаєте, що в інших місцях (мається на увазі не тільки правий, але і лівий берег) можна вільно пересуватися вздовж річки? Чому Ваші природоохоронні дослідження стосуються виключно маленької крапочки на мапі Бершаді – вулиці Некрасова та біля неї? Можливо, тому що у Вас штанів не вистачає? Особисто я – іншої думки. Всі Ваші публікації, на мій погляд, присвячені іншій події – майбутнім виборам.

Між іншим, такого ж висновку дійшли і місцеві мешканці.

Я взагалі людина не конфліктна. Будь-які проблеми намагаюся вирішити, спілкуючись безпосередньо з людьми, шукаючи та використовуючи розумний компроміс або намагаючись переконати сторони.

Останнім часом, під час особистих спілкувань з людьми, я неодноразово чув, як від пересічних громадян, так і від працівників міської ради (в неофіційних розмовах), що якби не підтримка інформаторів-скаржників однією впливовою особою з міської ради – ні конфлікту, ні публікацій не було б взагалі. Мене дуже цікавить – яка загроза може виходити для впливових осіб міської ради від тих людей, що проживають по вул.

Некрасова зліва до річки? Чи, можливо, якісь питання у впливових осіб є до мене особисто? І чи не виникли ці питання у відповідь на моє бажання висунути свою кандидатуру на посаду міського голови?

Незважаючи ні на що, з повагою, син тих самих щирих, відкритих, добропорядних жителів нашого міста (саме так відгукуються про моїх батьків більшість жителів Бершаді), а не «істот», які в своєму житті займаються писаниною та поливанням брудом інших – Матвієнко С.В.