Назавжди залишиться в пам'яті випускний вечір. Він проминув наче мить, а яскравих вражень приніс на все життя.
Всі святково одягнені, квіти, кульки, батьківські посмішки і материнські сльози, музика, атестати, прощальний вальс – усе більше схоже на сон, ніж на реальність. Ми не розуміли, що покидаємо стіни рідної школи. Хвилюючись через концерти, намагались якнайкраще заспівати, затанцювати і т.д.
А коли наступного ранку зустріли сонце – зрозуміли, що сторінку шкільного життя перегорнуто, що однокласники, вчителі, школа уже колишні. Стало якось порожньо...
Прикро розлучатись з усім, до чого так звик. Лячно вступати у цей дорослий світ, де не буде вчителів і однокласників, уроків і перерв, де «двійка» буде далеко не найбільшим горем. Оглядаючись на минуле, усвідомлюєш, що світ був для тебе маленькою казкою і нікому з нас не хочеться, щоб вона закінчувалась.
Разом із тим віримо: попереду чекає багато цікавого. Будуть нові друзі й наставники, почнуться нарешті ті омріяні студентські роки, здійснюватимуться мрії та сподівання. Ось чому лише ми, випускники, знаємо про радісний сум і приємний страх.
Рідна школо, дорогі вчителі! Ми дякуємо вам за все: за любов і турботу, за перші уроки життя, за допомогу скрізь і у всьому. Ви завжди будете тим вогником у наших серцях, що не згасне й вказуватиме правильний шлях.
Вікторія СИДОРЕНКО, випускниця Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1.
вранці -2…-4° 
