Оператору машинного доїння залишалося тільки стежити за технологіями, санітарним станом.
Після введення в дію доїльної зали в ТОВ «Осіївське», тепер на 250 голів дійного стада взагалі тільки двоє операторів машинного доїння – вона і О.О. Манзій, обидві до цього були одними з кращих доярок.
Тетяні Василівні Кирилюк за 33 роки роботи на фермі випало випробувати все – доїння вручну і в бачок, доїла корів і в молокопровід. Тепер ось вже третій рік обслуговує доїльну установку «Ялинка» з прискореним виходом худоби, яких навіть в області одиниці. З неї, мабуть, і розпочалася в районі нова ера у веденні молочного тваринництва.
Коли розпочиналася її трудова біографія, була вона ще шістнадцятирічною і тільки-но закінчила восьмий клас. Доїти корівок, разом із сестрою, навчилася від матері, яка у свій час теж працювала на фермі. У тодішньому колективі доярок навіть раді були такому поповненню. Ніхто, звичайно, не знав, аж тепер зізнається Тетяна Василівна, що з самого початку поставила перед собою мету не просто доїти корів, а бути передовою дояркою. І їй це постійно вдавалося.
За рахунок чого? Сама вона впевнена, що досягти чогось можна навіть в тому випадку, якщо іти на роботу з настроєм. Підтвердив це і головний зоотехнік господарства В.І. Білодід, який розповів, що у її розмовному запасі, що дуже великою рідкістю є серед тваринників, взагалі немає жодного нецензурного слова. А давно відомо, що поголів’я обов’язково віддячує за доброту у ставленні, в тому числі і продуктивністю.
Хоч на роботу і з роботи тепер возять, робочий день у неї розпочинається вже о п’ятій годині ранку і триває, це у кращому випадку, до 20 годин 30 хвилин вечора.
Щоправда, з чотири-п’ятигодинною перервою в обідню пору. Про якісь там свята, крім вихідних, зайнятим у тваринництві варто навіть забути. В іншому випадку, з частими підмінами, про якісь особливі результати роботи годі і мріяти. А Тетяна Василівна, ще й мало не весь вік спеціалізувалася на нетелях, які, як правило, потребують особливого підходу і зусиль.
Кажуть, що фактично все дійне стадо, яке було колись у колгоспі, проходило через її руки.
І нехай один із скептиків, з числа теперішніх безробітних, навіть усміхався, що яка то, мовляв, у них, тваринників, благодать, якщо за повсякденною роботою їм і світу білого не «видать», а спостерігаючи за Тетяною Василівною, пригадалася й інша народна мудрість: хто рано прокидається, тому обов’язково доля додає сил і посміхається.
Ніхто, звичайно, не каже, що у житті їй взагалі доводилося легко. За підрахунками В.І. Білодіда одна вона надоює по шістсот тонн молока в рік . А скільки його надоєно за 33 роки? До того ж приклад з неї можна було брати у багатьох життєвих ситуаціях.
Наприклад, в інших сім’ях споконвіку проблеми у стосунках невісток і свекрух, а вона про свою, хоч її вже немає вісім років, згадує найкращими словами. «Якби не вона, – каже, – навіть не знаю як могли б виховати сина і дочку, які вже дорослі». Десятимісячними довіряла їх матері, і тільки заради того, щоб вийти на роботу.
Вистачає в інших сім’ях непорозумінь і в стосунках між зятями і тещами. Вона ж свого – Анатолія Івановича Сироту, декілька років тому переманила ще й до себе на роботу, і він теж став оператором машинного доїння і тепер підміняє, обслуговуючи «Ялинку», коли Тетяна Василівна, або її напарниця беруть вихідні.
В.І. Білодід якось розповів, що всі ці роки спеціалісти тваринництва навіть звикли до того, що як тільки на роботі Тетяна Василівна, вони можуть бути спокійними, бо вона не потребує ніякого нагляду чи контролю.
А по праці і винагорода. Заробітна плата в неї тепер 3,54 тисячі гривень у місяць. А так, як «Осіївське» увійшло в обласний проект розвитку тваринництва на Бершадщині, із збільшенням дійного стада до п’ятисот голів – на стільки розрахована доїльна зала, заробітна плата операторів машинного доїння може значно зрости.
Про Т.В. Кирилюк вже доводилося розповідати на сторінках газети, але останнім часом вразили її найбільше, здається, навіть не її заробітки, а швидше гордість за технології, які почала освоювати однією з перших. А це не що інше, як своєрідний вираз гордості не тільки за себе, а і за своє рідне село.
11 січня Тетяна Василівна відзначила свій гарний ювілей. Тож нехай ще надовго вистачає в неї сил і здоров’я, щоб бути прикладом в усьому.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
