Лісниче і сьогодні село мальовниче

На жаль, далі вести мову доводиться про її проблеми.

Останнім часом щороку тут помирають 45-50 її жителів, а новонароджених реєструється тільки 8-10. У школі, розрахованій на 560 учнів, на сьогодні навчаються тільки 68. Вперше за її історію є загроза, що 2011-2012 навчальний рік може розпочатися без першого класу. Навіть у Вовчку, де тільки 339 жителів, у першому класі, як і в нинішньому навчальному році, буде троє діток. У Лісничому ж – 1139 жителів, але село, як тепер кажуть, старіє.

«Діагноз» хвороби, яка вразила громаду, знає кожний – немає робочих місць. Чи не основним роботодавцем, особливо у міжсезоння, є хіба що обидві школи у селах, ще по декілька працюючих зайняті у закладах соціальної сфери.

А як відомий діагноз, то мають бути і ліки від хвороби.

Представники влади, ніби лікарі, для того і навідалися, щоб втрутитися у процес оздоровлення. Якщо ситуація настільки вже запущена, що громада почала «танути», ніби сніжинка на долоні, у ході її порятунку має бути врахованим все.

Сільському голові О. Г. Світайлу, який через відсутність єдиного базового господарства залишився головною дійовою особою у такій громаді, не позаздрити. Але не даремно кажуть, що і один у полі воїн. Ситуація на краще все-таки починає змінюватися.

Непростими, наприклад, були стосунки громади з одним із інвесторів А. С. Пшиком, який орендував землі.

Нещодавно його змінив відомий на тутешню округу В. Я. Гондарук, відгуки про стосунки якого з власниками паїв кращі. І хоч поки що має місце певна неув'язка – про це своєчасно не повідомили власників паїв, все ж є підстави розраховувати на поліпшення. Адже В. Я. Гондаруку вдається робити сприятливу, як кажуть, «погоду» на будь-якій території, де орендує землю.

У Лісничанській школі І-ІІІ ступенів, яку очолює Л.О. Корнелюк, щоб створити комфорт її учням, останнім часом зроблено багато. Кухарі навіть випікають для них хліб і булочки, щоб завжди були свіжими. Проблемою, щоправда, і по сьогодні залишається частина будівлі цієї школи, де майстерня і спортивний зал. Однак у її ремонт вже вкладено 200 тисяч гривень. В. М. Оркуш порадував педагогів, що владою знову виділено на це кошти і є можливість завершити ремонт у цьому році. Чимало допоміг і районний відділ освіти.

Чи не найкраще враження справив і дитячий садок. Кімнат, хоч відбавляй, однак завідуюча С. В. Шевчук стривожена, що є ще шість заяв від батьків дітей, а місць немає, бо розрахований лише на 25.

Його потрібно розширювати, а коштів на це немає. Дану проблему владою тут же було взято на контроль.

Вже по ставленню діток до сільського голови було видно, що у них він частий гість. Навіть власного воза подарував, щоб оформити один з його куточків на подвір’ї. На жаль, вирішити проблему з грішми йому не під силу.

ФАП у Лісничому «прописався» у прекрасному приміщенні двоповерхового дво - квартирного будинку. Тож умови для сільських медиків тут, у порівнянні з іншими селами, як було відзначено, «королівські». Чи не найголовнішою із проблем донедавна було його опалення, але її ми вирішили самі – зробила чомусь наголос на слові «самі» – завідуюча ФАПом Н. М. Кузьмик.

Можна було зрозуміти скарги і деяких жителів Вовчка. Наприклад, на те, що грейдер тут бачили останній раз ще у 2007 році, що руйнується вже навіть центральна дорога села. На це було повідомлено, що кошти на ці цілі вже виділено і дороги ремонтуватимуться. Порядок підтримується і в школі цього села, у якій 37 учнів. У Вовчку добре розвинена художня самодіяльність, хоч дехто з дотепників вважає, що тут співають лише заради того, щоб не плакати, спостерігаючи за розрухою в останні роки.

Під час візиту у дану громаду, приймаючи громадян, було дано чимало роз'яснень, рекомендацій, деякі із проблем взято на контроль, щоб якнайшвидше їх вирішити.
Однак не можна не навести і приклади, які вселяють віру у те, що навіть такі села, як Вовчок, збережуться. Наприклад, жителі райцентру вже купляють тут хати, а городи засаджують горіхами, садками.

Чим не бізнес буде через декілька років, тим більше що до села є дорога з твердим покриттям. Відстежувався ще один момент. У Вовчку будівлі, у якій кухня і їдальня школи – 90 років, але вона збереглася і відповідає призначенню. А це означає: якщо на своєму місці були керівники, то і побудовано її було на совість, і збережено. В той же час у самому центрі села руйнуються зовсім нові будівлі. І то неправда, що вони нікому не треба. Просто ми ще не навчилися цінувати те, що маємо. А насправді йде до того, що доведеться навчитися. Он яка боротьба починає вестися за землю. Не зчуємося, як така ж може розпочатися і за присадибні ділянки. Але належне у даній громаді все-таки треба віддати участі О.Г. Світайла, який постійно шукає виходи із критичних ситуацій. З його приходом до влади стало менше скарг з цих сіл, що теж є ознакою того, що сільський голова на своєму місці.

Павло КУШПЕЛА