На обмолоті соняшнику розмову під час перерви вели головний інженер В.В. Пастух (на знімку зліва направо), комбайнер В.А. Приходченко, бригадир В.Н. Вакуляк та головний агроном господарства А.С. Джус. Фото Сергія КІСИКА.
Ситуація у рільництві, як правило, значно залежить від того, який мікроклімат серед механізаторів, як саме вони сприймають переміни. В Чернятці, в цьому плані, здається, все гаразд.
Валерію Несторовичу Вакуляку вдалося сформувати колектив однодумців. Ентузіазму їм вистачає не тільки на виконання поставлених планів і завдань, а й на те, щоб урізноманітнювати своє буденне життя. От взяли, та й подарували своєму бригадирові на його 45-річчя медаль, яку самі ж виготовили з металевої заготовки діаметром 150 міліметрів. Здавалося б жарт, але і він є ознакою того, що між керівництвом та підлеглими тут взаєморозуміння.
Так, їх колектив з технічним переоснащенням теж зменшився на третину. Тепер тут лише 21 працюючий, з яких механізаторів тільки 14. І це на 2750 гектарів землі. За кожним закріплено не менше, як по дві одиниці техніки. Але це аж ніяк не вимушений крок, бо кадрів вистачає.
Тільки за останні роки колектив поповнився трьома молодими механізаторами. О.В.Мирончук прийшов після армії, А.Ю. Сауляк – після школи, тепер навчається заочно у вищому навчальному закладі, О.І. Кучер перекваліфікувався на механізатора, коли не стало роботи у тваринництві, де працював.
За С.І. Грициком закріплено аж три різних трактори, за В.М. Танасійчуком – трактор, обприскувач і косарку, за О.О.Кравцем – комбайн і трактор.
Тепер вже ніхто не вештається по території у пошуках роботи, бо вона завжди є, якщо не біля одного знаряддя, то біля іншого. Більше часу з'явилося для вирішення організаційних питань у керівників. Навіть за найстаршим за віком серед механізаторів В.А. Шевчуком закріплено трактор Т-150 і тракторну лопату на базі Т-74, який він зберіг до цього часу.
Навіть завідуючий майстернею О.М. Хмарук, крім виконання своїх обов'язків, у жнива пересідає на комбайн.
По-своєрідному тут підійшли і до вирішення проблеми зайнятості взагалі.
Якщо, наприклад, роботи для двох екскаваторників не вистачає на круглий рік, то обидва поперемінно трудяться як водії двох КамАЗів.
Цікаво, що в інших господарствах з приходом інвестора часто віддають перевагу придбанню імпортної техніки, а в Чернятці – вітчизняної, обслуговування якої обходиться дешевше.
Окремо ремонтної служби хоч і немає, повна відповідальність за готовність всього арсеналу машин і знарядь покладається на бригадира тракторної бригади В.Н. Вакуляка, завідуючого майстернею О.М. Хмарука і головного інженера В.В. Пастуха.
Щоправда, на ремонті електрообладнання, як і електроніки, спеціалізується Г.В.
Сальников, який славиться як фахівець на всю округу. Враховуючи, що надто недешево обходиться іноді некваліфіковане обслуговування сучасної техніки непрофесіоналами, у Чернятці не тільки придбали для цього відповідні стенди, а й створили цілу лабораторію.
Велика увага приділяється і раціоналізаторам, і це теж дає результати. Варто, наприклад, було завезти у господарство сівалки «Вінничанка», які агрегатуються з тракторами класу Т-150 і ХТЗ121, як місцеві умільці одразу пристосували їх для роботи з тракторами МТЗ-80. Хоч для цього довелося переобладнати механізми навіски з трактора Т-70, посівні агрегати стали маневренішими і продуктивнішими.
В одного з механізаторів – 32-річного С.І. Гриценка рацпропозиції взагалі стали своєрідним хобі. Он скільки мороки мали з паливною апаратурою на двигуні імпортного обприскувача. А регулюють її аж у Києві, що обходиться не так дешево. Переобладнавши цей обприскувач, з його участю на двигун від трактора МТЗ-82, назавжди позбулися даної проблеми.
А всієї техніки, придбаної з приходом інвестора, тобто за 5 років, вже і не перерахуєш.
В даний час готуються купити ще один зернозбиральний комбайн Дон-1500, але з найновішого їх покоління. А там, де нова техніка, кажуть механізатори, іншими стають і технології, а з ними – і віддача полів.
Неабияк виручає господарство і власний насіннєвий завод. Це не тільки додаткових 16 робочих місць для села.
Маючи під рукою його потужності, набагато впевненіше почуваються з урожаєм за будь-якої погоди всі. На додачу ще й зерносушарку газифікували, завдяки чому віддача від неї буде ще більшою.
Якщо спілкуватися з механізаторами на тему проблем у цьому селі взагалі, то їх, якщо не рахувати Хмарівку, якихось особливих нібито й небагато. Тим, наприклад, хто віддав землю в оренду місцевому господарству, городи орють по собівартості, тобто майже в два рази дешевше, як беруть за те власники тракторів. Тонна зерна, яке видають як плату за орендовану землю, теж неабияка допомога кожній сім’ї.
У тих, хто має роботу, про інвестора гарні відгуки. І, мабуть, не безпідставні. Не у кожному з господарств тепер буває до 150 працюючих.
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
