Ці переміни пояснюються тим, що з кожним роком законодавство розширює доступ до судової системи, і всі спірні питання, які виникають в суспільстві, покладено на вирішення в судах. Тож зрозуміло, що і кількість справ різко збільшилася, як і їх складність. Якщо раніше більше займалися кримінальними злочинами, вчиненими на території району, сімейними справами, то на сьогодні їх тематика значно розширилася. Чимало, наприклад, пов’язані з оскарженням рішень державних органів та органів самоврядування. Або ж таке. Законодавством передбачено чимало пільг різним категоріям громадян, але через кризу ситуація складається так, що держава неспроможна в достатній мірі їх задовольнити. Чого тільки варта затримка з прийняттям бюджету на нинішній рік. От і звертаються люди до суду.
Бути рядовим суддею, звичайно легше, ніж здійснювати керівництво колективом, у якому разом з помічниками суддів та секретарями, розпорядниками, працівниками канцелярії тощо – 34 працюючих. Виручає тільки те, що колектив формувався не один рік і підібрався хороший. Адже головне завдання судді – вчасно і правильно вирішити спір. А от у голови суду, крім суддівських обов'язків, є ще й чималі навантаження, пов'я - за ні з господарською діяльністю. В умовах нинішньої кризи судам нелегко виживати теж, їх недостатньо забезпечено навіть найелементарнішим, тож доводиться дбати, щоб і тепло було, і затишно.
Робота судді дуже відповідальна. Часто навколо судів ходить чимало домислів, в тому числі і про корупцію. Насправді ж базуються вони найчастіше на одному якомусь із фактів із зовсім іншої місцевості. А от щось хороше населенням чомусь не прийнято помічати і вести мову на такому ж рівні. Головне у нашій роботі – це законне вирішення тих проблемних питань, які виникають в людей по їх конкретних справах.
Причому, рішення повинно бути обгрунтованим, базуватися на діючому законодавстві. Тим більше, що до нас часто звертаються з проблемами, які повинні вирішуватися в інших інстанціях. На жаль, у нашій державі є ще чимало тих, хто нехтує нормами права, от і змушені люди звертатися в суд, щоб захистити власні інтереси.
В судах іноді вирішуються долі багатьох, що теж ускладнює роботу суддів. Часто лише від них залежить винесення справедливого і разом з тим заслуженого покарання.
Бувають непоодинокі випадки, коли людину ще можна наставити на шлях виправлення. А це вже та грань, коли суддя також повинен, приймаючи відповідне рішення, пройнятися відповідальністю за її долю. Ще слід відзначити, що населення нині стало набагато обізнанішим у правовому полі, ніж у часи, коли тільки починав працювати. В зв'язку з цим і суддям стало важче, адже іноді доводиться бути і суддею, і дипломатом. У своїй роботі ми не повинні допускати будь-яких дій, які б могли нас скомпрометувати як фахівців у галузі права і як громадянина.
Суддя нині, як лікар. Тільки лікар лікує недугу, а суддя, як і священнослужитель – душу та недуги суспільства. А щоб це вдавалося, ми цю біль повинні пропустити крізь себе, що неодмінно залишає якийсь відбиток як на нашому власному здоров'ї, так і на життєвих проблемах. Але такою вже, видно, є наша доля – вершити правосуддя.
Слухаючи неспішну розповідь Анатолія Івановича, зловив себе на думці, як непросто нині йому і його колегам вершити правосуддя. Адже, крім цього, вони звичайні люди, зі своїми життєвими долями.
Всяке трапляється на віку, але, як стверджує Анатолій Іванович, було у нього все ж більше приємного. Похвальні грамоти, які є у його колекції, за ніщо не даються. Неодноразово він обирався делегатом на конференції суддів. І все ж це не йде у порівняння з гарними відгуками людей про нього, як про професіонала, добру, справедливу людину. Чи може бути ще вищою від цього визнання нагорода? І на слова подяки, стверджує А.І.
Куйбіда, за свою непросту роботу заслуговують всі судді очолюваного ним колективу.
Жаль лише, що не всі серед населення розуміють, наскільки їм буває важко працювати, адже вони не можуть використовувати у своїй роботі принцип кнута і пряника, як це роблять більшість керівників, це заборонено законодавством. Натомість керуються тільки Законами.
Якими бачить Анатолій Іванович суди надалі? Реформи, на його думку, потрібні у всіх галузях і напрямках життєдіяльності суспільства, в тому числі і в судоустрої. Але на сьогодні на законодавчому рівні ще немає досконало вивіреної програми, яка б орієнтувала, яким саме має бути суд. Понад усе, на його думку, хотілося б щоб суд був незалежним від впливу різних факторів, в першу чергу політичних та економічних. Щоб вони мали гарантії незалежності, якими політики від виборів до виборів починають спекулювати.
30 березня рідні і друзі, колеги по роботі, всі, хто знає Анатолія Івановича, вітатимуть його з піввіковим ювілеєм. Тож побажаймо йому міцного здоров'я і всіляких гараздів.
вранці -2…-4° 
