Світанок над Красносілкою забезпечить цукрозавод

Втім, новітні «герострати» не зупинилися б ні перед чим, більше того, завод буквально кілька тижнів тому мали почати різати заїжджі «ефективні» власники, якби не щасливий збіг обставин – підприємство потрапило в поле зору ТОВ «Укрцукорінвест».

Як каже генеральний директор компанії Надія Дзицюк, пропозиція голови обласної ради Григорія Заболотного була для неї несподіваною. Тож одразу погоджуватися на те, щоб узяти під своє крило цей завод, не поспішала. Сказала: «Я приїду, подивлюся, вникну в ситуацію. Якщо мені сподобається, почнемо роботу».
На початку лютого Надія Олексіївна разом з чоловіком і колегою Віктором Борисовичем вперше відвідали Красносілку. Хоч село зустріло їх великими снігами, перші враження і від людей, і від заводу були гарними.

Розповідає: – Найперше відвідали мехмайстерню – обличчя заводу.
Звернули увагу, що все тут на своїх місцях, ніби люди вийшли на кілька хвилин з приміщення. Отже, завод законсервували дуже грамотно. А найголовніше: відчули доброту людей і їхнє щире прагнення працювати. Тому в мене не було ніяких вагань, хоч, звісно, дві доби роздумувала, що робити. Адже не так просто прийняти рішення.
Зрештою, вирішили з чоловіком переїхати сюди з Києва.

Будемо тут постійно, поки не піднімемо завод.
…Коли Надія Олексіївна почала вникати у ситуацію на заводі, то дізналася, що вона не така вже й проста. Навіть те, що тут дві профспілкові організації, одна з яких позиціонує себе як незалежна, здивувало нового директора.

Втім, вона не стала втручатися у перипетії стосунків сторін, а зразу взялася за справу.
Зібрала колектив, упевнилася, що зберігся кадровий потенціал. Найскладнішим, звичайно, було повернути віру в те, що цукрова галузь відродиться.
Ще більшим був рівень недовіри у виробників сировини. З таким упередженим ставленням кореспонденту газети довелося зустрітися на нараді в райдержадміністрації, де Надія Олексіївна знайомилася з керівниками сільгосптовариств, розповідала про свою компанію, необхідність піднімати галузь, зокрема Красносільський цукрозавод.
Навчені кількома попередніми роками, коли далі слів тимчасові власники заводу не йшли і всі їхні обіцянки виявлялися мильними бульбашками, керівники сільгосппідприємств тоді досить насторожено сприйняли виступ нового директора.
Та її аргументи були дуже переконливими. А найголовнішим стало те, що на відміну від своїх попередників, яких у районі практично не бачили, генеральний директор компанії «Укрцукорінвест» Н. О. Дзицюк здійснюватиме керівництво заводом не зі столичного кабінету, а безпосередньо на місці. Це означає, що вона (до речі, єдина жінка – директор цукрозаводу в Україні) бере на себе величезну відповідальність. І вона цього не боїться, бо впевнена і у своїй силі, і в правоті. Люди повірили їй.
З чого починається цукрова галузь?

Звісно ж, з сировини. І якщо торік у Бершадському районі не було посіяно жодного гектара буряків, то нині вже укладено угоди з керівниками товариств на посів майже трьох тисяч гектарів. За кілька тижнів Надія Олексіївна разом з начальником районного управління агропромислового розвитку РДА Василем Бондаренком об’їздили весь район. Більше того, побували ще у вісьмох районах інших двох областей – Черкаської та Кіровоградської. Проїжджали щодня по 600-700 кілометрів. І хоч знову ж таки, доводиться зустрічатися з упередженим ставленням, аргументи за відновлення галузі переконливіші. Адже не може, не повинна ціна цукру в Україні становити до 14 гривень за кілограм! А на весняно-літній сезон ще прогнозують її підвищення. Отож, єдиним виходом із ситуації є відродження вітчизняного виробника, сприяння йому в усьому.
Тож господарствам, які входитимуть у зону цукрозаводу, виділяються насіння, добрива, їм створюються найсприятливіші умови для того, щоб посіяні навесні плантації буряків перетворилися восени у солодкі ріки. Потрібно відродити і нормальну сіво - зміну, а найголовніше – віру людей.
Коли ми побували на цукрозаводі, то перше, що приємно вразило: тут уже працюють люди. Більше того, з квітня розпочнеться прийом нових працівників. Колектив заводу в основному зберігся.

Взагалі, передбачається, що трудитиметься тут до п’ятисот чоловік.
А тим часом розпочалася поступова виплата заборгованості по зарплатах. Надія Олексіївна розповідає, що люди матимуть і належний соціальний захист. Облаштують їдальню для працівників.

– Зараз триває інвентаризація підприємства. Трохи змінили структуру управління заводу, ввели посаду заступника по сировині, – розповідає Надія Олексіївна. – Та найголовніше: навчити людей працювати по-новому, щоб кожен чітко виконував свої обов’язки, відчував відповідальність.
Валентина БЄЛЯЄВА, Красносільський сільсь кий голова: – Ми не можемо повірити, що це правда, що завод знову запрацює, буде виробляти цукор. Ми бачимо реальні кроки на шляху до відродження. Отже, люди матимуть роботу, відповідно і сільська рада – надходження до бюджету. Появу нових, справді ефективних власників, можна порівняти із приходом весни, що дарує нам нові сподівання і надії. На цей раз ці надії підтверджені конкретними справами. Сподіваємося на активну співпрацю із новим керівництвом, зокрема, вже є домовленість про належне впорядкування доріг.

Василь БОНДАРЕНКО, начальник районного управління агропромислового розвитку РДА: – Хотів би звернути увагу на те, що, крім сільгосптовариств, насіння і добрива виділятимуться й фермерсь ким господарствам, приватникам. Потрібно лише бажання.
Нині створюються дуже вигідні умови для виробників сировини. Тож хто посіє буряки, буде у виграші.

Сама ж Надія Дзицюк гарантує насамперед порядність у стосунках з партнерами, консолідацію, поступове нарощування виробництва: – Якщо власники приходять на підприємство з думкою лише набити кишені, то краще не йти. Найперше треба думати про людей, а в кінцевому підсумку про країну. Але не хотіла б, щоб нас називали альтруїстами, як це зробила одна газета. Ми насамперед реалісти. І добре усвідомлюємо, на що йдемо.
Зробимо все, що можемо, а через кілька років люди дадуть нам оцінку.

… Недавно до Надії Олексіївни прийшла колишній багаторічний директор заводу Антоніна Сичук. Розмова їхня була досить тривалою. Антоніна Федорівна розповідала про свій трудовий шлях на цьому підприємстві, ділилася досвідом роботи з людьми. А завершилося це спілкування словами, які не кожному каже ця принципова жінка: – Ти викликаєш велике довір’я. І я завжди буду тебе підтримувати, допомагати.
Віримо й ми, що світанок над Красносілкою стане ясним і сонячним днем.
Федір ШЕВЧУК.