Пивокомбінату – сто років

– Дату заснування підприємства зафіксовано в офіційних документах. У 1914 році в Санкт-Петербурзі вийшла книга «Фабрично-заводские предприятия Российской империи». У цьому об’ємному виданні у списку всіх тодішніх підприємств Росії вміщено і коротеньку інформацію про пивзавод, який розміщався в Бершаді. І подано дату заснування – 1909 рік. Тож маємо всі підстави стверджувати, що саме в нинішньому році виповнюється сто років нашому підприємству.
– Але ж, звісно, тоді, на початку ХХ століття воно не було таким, яким ми звикли бачити його нині… – Звичайно, підприємства, як і люди, народжуються, ростуть, змінюються, розвиваються, переживають злети і падіння. Скажімо, з тієї коротенької інформації ми дізналися, що серед більш потужних пивоварних заводів нашого регіону Бершадський був зовсім невеликий: тут працювало всього шість робітників, а виробляли вони щорічно продукції на 9000 тодішніх рублів. Для порівняння: Вінницький пивзавод, на якому трудилося сорок осіб, виробляв продукції на 100 тисяч рублів.
– Невже пиво в Бершаді почали варити і пити лише на початку двадцятого століття?
– Відомо, що до появи пивзаводу в місті існували броварні, які виготовляли цей старовинний напій. Однією з таких була броварня графа Мошинського, яка існувала принаймні з початку дев’ятнадцятого століття. Та, на жаль, жодних даних про те, якими були ці підприємства, хто на них працював, не збереглося. А ми ведемо відлік від офіційно зафіксованої дати заснування заводу.
– Чи відомі імена засновників вашого підприємства?
– Вони вказані в тому ж таки довіднику. Це чех Ян Францович Трнка або ж Трнко. Коли він приїхав у Бершадь, то разом з місцевим жителем Євстратієм Єременком побудували пивоварню, найняли кількох робітників і почали виробництво. Хоч обладнання було дуже примітивним, чех Ян (або ж Іван, як його називали місцеві жителі) знав секрети і традиції виготовлення доброго пива, якими славилася здавна його батьківщина. Доречно сказати, що події суспільно-політичного життя початку ХХ століття не дуже позначилися на виробничому процесі підприємства.
Однак змінилася форма власності: Ян Францович після революції 1917 року передав своє підприємство державі, а за це його як класного спеціаліста залишили на посаді директора заводу. Займав він цю посаду до 1930 року.
– Олександре В’ячеславовичу, не буду оригінальним, коли скажу, що живою історією будь-якого колективу є його люди. І сьогодні, коли святкуємо ювілей, не можемо не згадати про золотий фонд підприємства – ветеранів виробництва… – Без сумлінної праці, вагомого вкладу наших попередників у розвиток заводу не можемо уявити собі нинішній комбінат. І зараз, коли ветерани перебувають на заслуженому відпочинку, ми намагаємося не забувати про них, приділяємо належну увагу.
Серед тих, хто багато років віддав роботі на підприємстві, – Аделя Казимирівна Савицька, Галина Миколаївна Золотарьова, Марія Іларіонівна Марченко, Валентин Сильвестрович Маренко, Микола Васильович Краснощока… Живою легендою можна назвати Ольгу Василівну Уханську, яка нинішнього року теж відзначила солідний ювілей – 90-річчя з дня народження. Саме ці та інші люди, яких, на жаль, нема можливості всіх назвати, і створювали ту основу, яка дала можливість розвивати виробництво.
– Сучасний Бершадський пивокомбінат не можна уявити без всесвітньо відомого концерну «Оболонь»… – У середині важких 90-их років «Оболонь» стала для нашого підприємства справжнім рятівним колом.
Нагадаю, що тоді припинили своє існування більше сотні пивзаводів України. Нам пощастило, що ЗАТ «Оболонь» стало співвласником бершадського підприємства. І головна заслуга в цьому належить тодішньому директору „Оболоні”, а нині почесному президенту, народному депутату України Олександру В’ячеславовичу Слободяну. З того часу обсяги виробництва на нашому комбінаті зросли у 37 разів. І нині наше підприємство – одне з найпотужніших в регіоні. Досить тільки сказати, що ми є найбільшим платником податків у районі та одним з найбільших в області, за що не раз відзначалися на різних рівнях, в тому числі і Державною податковою адміністрацією України.
Протягом останніх років ми тричі виходили переможцями у конкурсі „Кращий роботодавець року” на обласному рівні.
Співпраця з «Оболонню» – запорука успішної діяльності комбінату, і ми щиро вдячні і керівництву, і колективу концерну за те, що з розумінням ставляться до наших проблем. У свою чергу намагаємося виробляти якісну продукцію, дотримуючись всіх вимог та стандартів. Місяць тому наше підприємство першим у районі і одним з перших в області отримало сертифікати на управління якістю та безпечністю харчових продуктів ІSO-9001 та ІSO-22000.
Таким чином, наша продукція відповідає світовим стандартам.
– Можливо, це запитання видасться трохи дивним, але, скажіть, будь ласка, чому на пивокомбінаті не варять пива? Адже колись бершадське пиво славилося, його можна було скуштувати навіть в інших містах, зокрема, в Одесі… – Хоч цього напою ми не виготовляємо, та до його виробництва маємо безпосереднє відношення. Адже виробляємо солод для «Оболоні» у нашому солодовому цеху. Тож у продукції, яку поставляє споживачам концерн, є і наша вагома частка.
Прагнемо закуповувати якісне зерно ячменю для солоду. На жаль, у нашому районі такого ячменю мало, доводиться завозити з інших.
А безпосередньо на комбінаті в Бершаді виробляємо слабоалкогольні напої, які реалізуються в південних областях України та у Криму.
– Напевно, було б несправедливо не назвати сьогодні тих, хто забезпечує чіткий ритм виробництва, перебуває, так би мовити, на виду… – Всіх назвати неможливо, адже працює в нас більше 140 чоловік. І більшість сумлінно ставиться до виконання своїх обов’язків – недобросовісні в нас не затримуються. У нас досить потужна команда головних спеціалістів, досвідчених фахівців. Чималий обсяг роботи у заступника директора з техніки безпеки та охорони праці Петра Васильовича Судачка, технічного директора і начальника солодового цеху Григорія Артемовича Красиленка, заступника директора, начальника відділу матеріально-технічного постачання, транспорту та логістики Віталія Володимировича Кравця, головного технолога і голови профкому Людмили Петрівни Гресько, начальника цеху слабоалкогольних напоїв Галини Петрівни Мішиної та інших.
Кожен глибоко усвідомлює відповідальність за те, що йому доручено робити, і саме завдяки цьому виробництво у нас чітке і ритмічне.
– Олександре В’ячеславовичу, але ж негативні тенденції нашого часу не могли не позначитися і на такому успішному підприємстві як ваше… – Рік, який завершується, був для нас досить важким.
Загальна криза зачепила і нас. Через зниження купівельної спроможності споживачів довелося знижувати обсяги виробництва, скоротити одну зміну. Повільніше повертаються кошти, через недостатню реалізацію продукції змушені передавати її на збереження дистриб’юторам.
До того ж, підвищення акцизу на алкоголь змусило нас трохи підняти відпускну ціну на продукцію, і це теж вплинуло на обсяги продаж. А ще з негативних впливів назву те, що у нас з’являються нові конкуренти, наприклад, жашківське підприємство «Нові напої». В умовах, коли деякі споріднені підприємства демпінгують, працювати нелегко. Та все ж робимо все від нас залежне, щоб забезпечувати нормальну роботу. Працюємо без кредитів. Успішна діяльність підприємства є можливою також завдяки співпраці з ВТБ-банком, який надає нам векселі для сплати акцизу.
Взагалі, в короткому інтерв’ю неможливо охопити всі аспекти діяльності колективу. Виробництво – це складний і дуже напружений процес, що вимагає постійної уваги, належної кваліфікації, зрештою, відповідних рис характеру.
У ці дні відбуватимуться заходи, пов’язані з відзначенням 100-літнього ювілею комбінату. Тож, користуючись нагодою, щиро вітаю всіх працівників, їхні сім’ї, ветеранів з цією знаменною датою. Усім зичу здоров’я, наснаги, довголіття і всіляких гараздів.
Хай нове століття існування підприємства, в яке ми вступаємо, стане століттям дальшого поступу, нових здобутків у праці.
– Дякую за розмову. Прийміть вітання і від нас, і від наших читачів.
Вів розмову Федір ШЕВЧУК.