Де не вичікують, там і виживають

І це за умови, що не так давно придбали два трактори ХТЗ-17021, один МТЗ-1221, сучасний обприскувач. Не стане справа і з закупівлями мінеральних добрив та засобів захисту рослин, які завжди заготовляють, як тільки на них знижуються ціни. У ФГ «Новосулківське» навіть чути не хочуть про інвестора. Тільки за останніх десять місяців купили техніки на суму 2,5 мільйона гривень, хіба ще можуть бути кращими інвестиції?
Криза дане господарство, за словами його керівників – Мирослава Івановича та його батька Івана Станіславовича, який працює виконавчим директором, не зачепила. Хіба що заставила ще глибше поринути у розрахунки. В результаті, замість імпортної, хоч і взяли вітчизняну техніку, проте обійшлася вона значно дешевше. Якби кажуть, навели порядок ще й з коливанням валют, господарювати можна було б ще краще. Адже якщо торік продавали пшеницю по тисячі гривень за тонну, то це було майже 200 доларів, а в цьому році ціна на неї така ж, але це вже у доларах набагато менше. Спробуй за таких умов вийти на нові технології.
Виробничу програму на цей рік, звичайно ж, виконали.
Озимі, наприклад, посіяли з нітроамофоскою, на що теж затратили до півмільйона гривень. До трьохсот голів наростили поголів'я свиней, замовили зерносушарку, запланували реконструкцію СТФ. А можна було б мати ще більше.
Дехто вважає, що у сільськогосподарському виробництві, крім хисту, успіху, сприяє ще й везіння. У даному ж випадку керівники зарекомендували себе, як добрі господарі. Так, як мають землю ще і в Теплицькому районі, про господарство йшлося і на сторінках теплицької районної газети, а портрет І. С. Зублевича було занесено там на Дошку пошани.
– Про яке безробіття можна говорити,– кажуть Зублевичі, – коли птахокомбінат змушений звозити робочу силу з райцентру і навколишніх сіл.
У «Новосулківське» теж взяли б на роботу трактористів. І хоч механізатори на заробітну плату нібито не повинні нарікати – є комбайнер, який за жнива заробив 12 тисяч гривень, а от на трактори ідуть все ж неохоче. А навіщо, коли можна і на обліку у центрі зайнятості стояти, і тишком-нишком десь підробляти.
Власний погляд у Зублевичів і на проблему, чи потрібний селу інвестор. Інвесторів шукають, вичікують, на їхню думку, ті з керівників, які не керували господарством, а працювали наглядачами. Хто ж по-справжньому уболіває за землю, той уміє на ній працювати і ніколи не піде під інвестора. А ще, на їхню думку, настала пора, коли треба постійно «дружити» з калькулятором. Маньківка, Сумівка, Кошаринці чи М’якохід, де рахується все до копійки, давно вже могли б самі виступати у ролі інвесторів, і від того було б не менше користі, ніж від завезених.
Лежачі ж господарства зникнуть самі собою. Виживають тільки ті, у яких працюють, а не вичікують. Економити ж вдається, зізналися Зублевичі, на тому, що завжди прагнуть купити подешевше пальне, добрива, засоби хімізації, і аж ніяк не на заробітній платі.
Працюючих у розрахунку на тисячу гектарів землі у них до шестидесяти, при потребі у два рази меншій. Але змушені іти багатьом назустріч, сприяючи полегшенню їх виживання. Більшість це розуміє і віддячує працею. Володимир Жучишин, наприклад, недавно закінчив ПТУ, але прекрасно справляється хоч на тракторі, хоч на комбайні. Добре зарекомендували себе також Федір Хмарук, Григорій Замковий, Микола Гладунчик, Андрій Жучишин, Володимир Кобець та інші.
Побувавши у цьому господарстві, не можна було упустити ще й таке. Усі ми зараз живемо в такий момент, коли можна мати гроші і нічого за них не придбати. Та Зублевичі, виявляється, тримають їх не на рахунках, а у продукції, яку виробляють. А ціни на неї до весни, як правило, зростають. Якщо і реалізують щось, то рівно стільки, скільки грошей потрібно в даний момент. Надалі ж все витрачається на розвиток господарства. Гроші, на їхню думку, це папір, а от куплений трактор чи комбайн через рік стане ще дорожчим. У цьому році, порахувавши все, навіть не пошкодували 200 тисяч гривень, щоб утеплити офіс.
У їхніх планах взагалі чимало цікавого.
Не лякає у «Новосулківському» навіть така затратна культура, як кукурудза. У грошовому виразі вона поки що для них вигідніша, ніж пшениця, але тільки при умові, якщо мати цьогорічний її врожай.
Щоб підтримувати на рівні економіку, вирощують соняшник, ріпак. Але, щоб не знижувалася родючість грунту, щороку сіють горох.
Вивозиться дефекат, тож і не дивно, що у господарстві жодного закисленого поля, завдяки чому з року в рік кращими стають показники.
Павло КУШПЕЛА.