Чи справді «Слобода» для П’ятківки біда?

Як можна було не зустрітися з ним на його запрошення знаючи, що у свій час він півстоліття сам працював керівником, тобто з людьми, і добре обізнаний з їх проблемами. Не міг же так собі, ні за що, ні про що написати «хочу зустрітися з кореспондентом вашої газети, щоб розібратися з нашим сільським головою«.
М.І. Обідник головує в селі четвертий рік. У П’ятківці, за його словами, 1968 жителів, біля тисячі дворів, з яких дедалі більше порожніють.
Майже третина жителів пенсіонери, та і безробітних вистачає – у ЗАТ «Зернопродукт МХП« зайняті тільки до семидесяти чоловік. У минулому році людей померло в три рази більше, ніж народилося.
Який сільський голова зможе вирішити ці та ще деякі подібні проблеми? Та ще й в умовах, коли бюджет сільської ради покриває лише видатки і тільки його залишок може бути використаним на розвиток територіальної громади.
Враховуючи це, не так давно навіть довелося захищати Миколу Івановича від нападок. Адже і дороги почали при ньому ремонтувати, і вуличне освітлення відновлювати, огороджено частину одного з кладовищ, відремонтовано машину швидкої допомоги, зроблено чимало інших добрих справ. На жаль, все-таки щось та не доробляється, коли знову звідти скарга. В ній, зокрема, йдеться, що на «Слободі« немає вуличного освітлення, через що село ніби поділене на «білих», де воно є, і на «чорних«, де його нема. Людям невідомо також, кого і куди возить швидка допомога, не організовано вивіз сміття тощо.
Пояснення сільського голови одне і теж, мовляв, сільська рада є, а грошей немає, тож не все залежить від нього.
Однак на цей раз хотілося б зауважити М.І. Обіднику, що в таких же умовах доводиться працювати багатьом його колегам. Та ще й у селах, де значно більше, ніж у П’ятківці, проблем. Однак чимало їх вдається все-таки вирішувати. У народі кажуть: якщо повна скриня, то і миша господиня. Нехай би спробувала хазяйнувати, коли вона порожня. Але якось та зводять інші голови кінці з кінцями, коли населення не скаржиться. Тільки не у П’ятківці.
Хоч як виявилося, у цьому селі не такі вже вони на цей раз і складні. Тим більше, що спадщина Миколі Івановичу дісталася набагато краща і багатша, ніж багатьом його колегам. Наприклад, навіть певною мірою здивувала прекрасна широка вулиця на тій же «Слободі«, де мешкає автор скарги, більшість добротних будівель і парканів біля них. Тож невже справді настільки важко було вирішити проблему вуличного освітлення до кінця? Тим більше, що і автор скарги, і його сусіди К.І Бевзюк, Є.С. Нагірняк, колишній сільський голова та землемір І.Р. Замковий не проти, щоб навіть скинутися по якійсь «десятці« на оте фотореле, яке нібито вийшло з ладу. Та, як виявилося, просто-напросто, тут нікому було все організувати. На «Слободі» стверджують, що бачили голову села ще у квітні, хоч він сам стверджує зовсім інше, і питань до нього у жителів назбиралося чимало.
Причому таких, що організувавши раз-другий вуличні збори, можна було б їх запросто вирішити. Адже люди тут не вимагають чогось надзвичайного. Вони пригадали, як колись на «Слободі» вуличне освітлення вмикали навіть вручну, але воно діяло.
На цій же вулиці, до речі, проживає один з працівників Бершадських електромереж, тому щось не віриться, що він не пішов би назустріч сусідам і не посприяв би налагодженню вуличного освітлення, якби хтось домовився з ним про співпрацю. Те саме можна сказати і про вивезення сміття. Якщо колись зверталися до сільських підприємців з транспортом, щоб вони посприяли цьому, то воно хоч зрідка вивозилося. А тепер ні, тож де мають дівати люди побутові відходи? От і сиплять знову де попало після того, як нещодавно прибирали від них село.
Окремо, після зустрічей з п’ятківчанами, хочеться повести мову і про саму сільську раду, про її депутатський корпус. Виявляється, не село поділене, як запевняє автор скарги, а представники сільської влади. Тож від цього також страждають люди, які хотіли б відкрито висловити свої пропозиції сільському голові.
Невже так важко поцікавитися, як живуть ветерани, запитували наші співбесідники.
Спасибі, каже О.К. Крачковський, який сам хворіє і доглядає дуже хвору дружину, що хоч соціальний працівник Г.І. Римська виручає. Та і медпрацівники, хто пішки, а хто на велосипеді, навідуються по першому сигналу. Ото і вся, за словами Олексія Кириловича, сільська влада.
Окремий докір варто закинути, мабуть, і на адресу депутатів сільської ради, які також мають допомагати сільському голові в організації добрих справ. Це добре, що машина швидкої допомоги на ходу, але треба ще ефективно її використовувати, як і робочий час її водія. Бо проблеми з коштами, а значить і з придбанням бензину, болюче дошкуляють не лише п’ятківську громаду.
Ставлення до влади взагалі нині різне, хоч у селі люди розуміють суть проблем і звідкіля вони беруться. Тож Миколі Івановичу слід тісніше працювати з громадою.
Павло КУШПЕЛА.
 

Від редакції:Коли цей матеріал був готовим до друку, нам повідомили, що вже закупили лампочки й домовилися з електриками, тож на частині вулиці Першотравневої освітлення увімкнули. На іншій, через деякі технічні проблеми, це буде зроблено пізніше.
Невже потрібно було вичікувати, поки у вирішення цієї проблеми втрутиться редакція?