Скаржитися на негаразди тут не прийнято взагалі. Бо той, хто це робить, як правило, не здатний вирішувати проблеми.
З колгоспами, звичайно, працювалося легше. Тепер доводиться збирати молоко іноді й по окремих вулицях. Але переробники кажуть, що це не така вже й проблема.
Якщо повести мову про закупівельні ціни, то вони, за словами Олександра Йосиповича, досить конкурентоспроможні, якщо не найвищі, які пропонують молокозаводи. Про це засвідчує і той факт, що за декілька місяців, відколи почали заготовляти молоко на Хмельниччині, тамтешні молокоздавачі навіть почали жартувати: ото, мовляв, була і вся допомога з обіцяної у рік села, яку відчули від ЗАТ "Бершадьмолоко". Адже закупівельні ціни зросли на 20-25 копійок за літр.
Щоправда, в інших регіонах вони можуть відрізнятися на 5-10 копійок. Адже залежать від багатьох причин, в тому числі і від конкуренції на ринку молока, його якості.
Звичайно, не просто збагнути економіку у загальнодержавному масштабі, коли молоко заготовляється за сотні кілометрів. Але
Бершадь у такій зоні, де і Уманський, і Балтський, і Тульчинський молокозаводи, тому сировини не завжди вистачає. От і заставляє життя її шукати. Адже продукцію, яка користується попитом не тільки у ближньому, а й у далекому зарубіжжі, треба виробляти. Сухе знежирене молоко, яке є основною продукцією, поставляється в Алжир, у країни Азії, не кажучи вже про Європу. Таким чином,
Бершадь знають скрізь.
Масло солодковершкове "Екстра", "Селянське", сухе цільне молоко, вершки "Бершадські" теж користуються попитом. Більше половини цієї продукції поставляється корпорації "Рошен".
Або ж взяти молочний жир. На підприємстві навіть не знають, хто б його ще виробляв. Адже завозився раніше з Польщі, Болгарії. Тільки завдяки бершадським спеціалістам його почали випускати у нас.
– Колектив підприємства чималий – 325 чоловік, причому, у відділі кадрів є ще й список бажаючих влаштувати ся на роботу, – розповідає О.Й. Пальчук. – Найбільший попит – на висококваліфікованих спеціалістів.
Приваблює сюди відповідна заробітна плата, яка є однією з найвищих у районі. Звичайно ж, згідно кваліфікації і виконуваної роботи. Про заборгованість навіть питання не стоїть. Немаловажно, що підприємство, як юридична одиниця, працює без тіньових схем по її виплаті.
Особливістю цього непростого виробництва є те, що тут доводиться передбачати наперед, яка продукція буде користуватися попитом на ринку і заздалегідь готуватися до її випуску. По-іншому не вижити. Причому, треба працювати не лише над асортиментом, а і над якістю, хоч вона на належному рівні. І це вдається.
Цікаво було дізнатися, що велика робота ведеться тут над створенням умов праці. Торік заасфальтували територію, вклавши 1,5 млн. грн. Більше 7 млн. грн. заплановано витратити на реконструкцію у цьому році. Коли б усі підприємства району працювали так, то жилося б набагато краще.
Понад усе тут мріють, щоб виробництво було ще й високорентабельним. Бо як буде прибуток, то робитиметься і все інше. А ще, щоб люди з радістю йшли на роботу, на якій проводять майже половину життя.
В цьому році планується капітальний ремонт адмінприміщення. Ще взимку, коли більше було вільного часу, зробили такі ремонти у маслоцеху, цеху сухих продуктів. 60 тис. грн. заплановано лише на озеленення території. У цьому плані налагоджено співпрацю з фахівцями Софіївського парку м. Умані. І взагалі, тут прагнуть робити все по-науковому. Якщо вже працювати, то по-серйозному. Цей вислів є ще одним своєрідним девізом колективу.
Переробляти таку кількість молока щодоби, звичайно, не просто. А влітку буде його ще більше. Однак серйозних збоїв тут не буває за рахунок добросовісного ставлення до виконання обов'язків усіх працюючих.
Серед найголовніших із проблем тутешні керівники виділяють хіба що деяку нестабільність життя у суспільстві, чим породжуються інші недоречності. Наприклад, вже сьогодні не вистачає висококваліфікованих спеціалістів з числа молоді. Тож, намагаються працювати над вирішенням цієї проблеми.
Особливий погляд тут і на проблему безробіття. Якби, кажуть, оті кошти, які направляються на деякі соціальні програми, дали на такі підприємства, як ЗАТ "Бершадьмолоко", використані вони були б набагато ефективніше.
Хоч О.Й. Пальчук на підприємстві недавно, особливе враження у нього склалося про Бершадщину взагалі. Якби, на його думку, у кожному районі були такі енергійні та працьовиті люди, то набагато краще зажили б в цілому у державі.
Тож побажаємо Олександру Йосиповичу здійснення усіх його задумів на Бершадщині.
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
