З давніх-давен вода, як і інші природні стихії, була об’єктом поклоніння наших пращурів – древніх слов’ян.
Перші поселення з’являлись на берегах чистих повноводних річок. Літописи згадують про поклоніння джерелам, струмкам. Традиції вшанування джерел та річок відстежуються у багатій пісенній культурі України.
Прикро, але більшість споживачів вважають, що не важливо скільки і для чого ми використовуємо воду, адже вона – невичерпний і безкоштовний дарунок природи. Насправді її споживання має велике значення. Є такі види використання, які виводять живильну вологу з кругообігу на значно тривалий час.
Водними ресурсами Україна недостатньо забезпечена.
На 1 квадратний кілометр у маловодний рік припадає у 2 рази менше води, ніж у Білорусі і в 4 рази, ніж у Росії. Щорічно в державі безповоротно вилучається з природи 14,5 кубічних кілометра води, тобто 27,9% річного стоку країни у середній за водністю рік.
Напруженість водогосподарського екологічного становища в нашій країні зумовлена двома граничними умовами: з одного боку – низькою середньорічною водозабезпеченістю (на одного жителя припадає близько однієї тисячі кубічних метрів на рік), а це у 15 разів нижче за норму, визначену Європейською Економічною комісією ООН, і з другого – майже катастрофічним якісним станом наших водних джерел. Якість води постійно погіршується.
Чверть об’єму забрудненої стічної води скидається в малі річки, які дають лише п’яту частину об’єму всієї води, що використовується в Україні.
Проте саме вони на 67% забезпечують потребу у воді сільського господарства і на 25% – господарсько-побутові потреби населення.
Важливу водоохоронну економічну, культурну і біосферну роль відіграють землі водного фонду. На жаль, жителі міст і сіл часто не по-господарськи ставляться до земель цього фонду, утворюючи у прибережних захисних смугах смітники, гноярки, миють транспортні засоби...
Вода, повітря, ліс, поле існували та існуватимуть мільйони років. Але сьогодні природа не витримує навантаження людської діяльності, і нам потрібно задумуватись над тим, яку спадщину залишимо прийдешнім поколінням. Тому охорона водних ресурсів повинна стати постійною турботою кожного з нас.
Давайте всі разом відродимо і захистимо водний фонд – справжню красу Східного Поділля, будемо пити смачну і чисту, як сльоза, воду! Країна розквітне, ми самі станемо кращими, повіримо в себе і в майбутнє держави!
Олександр САЛГАНІК, провідний інженер відділу водних ресурсів Тульчинського МУВГ.
вранці -2…-4° 
