21 листопада 2013 року уряд Азарова демонстративно приймає рішення про неможливість підписання угоди про асоціацію України та Європейського Союзу. Чи могло це рішення викликати в країні бурю і гнів народу, де всі рівні перед законом, де панує демократія, де кожний громадянин захищений соціально?
Ні, не могло. А буря народного гніву піднялася тому, що це рішення стало останньою краплею в чаші, наповненій проявами беззаконня, безправ’я громадян, корупції, свавілля і бюрократизму чиновників, хабарництва на кожному кроці. Гнів народу накопичувався щоденно, з кожним рішенням судів, з кожним хабарем, з кожним фактом розкрадання суспільних коштів. З підписанням угоди про євроінтеграцію люди пов’язували надії на зміну системи, на покращення життя, на торжество права і справедливості. Але в один момент зрадники України, які, на жаль, тоді нею керували, цю надію, мрію вирішили в людей відібрати на догоду своєму господареві Путіну, вказівки і забаганки якого вони сумлінно виконували. Для Путіна і для його тоталітарної, корумпованої системи, яка дає можливість безкарно грабувати країну, вільна, демократична Україна, як кістка в горлі, як смерть. Але вони прорахувалися, вважаючи народ України рабами, які змовчать і стерплять все. Та не так сталося, як гадалося.
У той же день на майдан Незалежності в Києві вийшли журналісти, студенти, заклик яких через Інтернет був почутий багатьма. З кожною годиною кількість протестувальників росла. Було оголошено майдан безпартійним. Партійний майдан став на Європейській площі. Потім було об’єднання двох майданів. У ніч з 29 на 30 листопада на майдані залишилась невелика група людей – переважно молодь, студенти. І тут нелюди ще раз захотіли довести, хто в країні господар, спустивши на дітей ланцюгових собакспецпризначенців під приводом необхідності встановлення «йолки». Вся Україна, ввесь світ здригнувся від жорстокості, яка була застосована проти мирних протестувальників. Свято-Михайлівський собор, за стінами якого знаходили прихисток закривавлені люди, останній раз це робив ще за часів монголо-татарського нашестя. Заклик «Україно, вставай!!! Київе, виходь!!!» після подій на майдані став наказом і справою честі для громадян України, які більше не погоджувалися терпіти нечисть при владі.
Першого грудня на вулиці Києва вийшли мільйони. Зіткнення на Банковій. Жорстокість силовиків-карателів.
Арешти протестувальників.
Все це вже не могло зупинити людей, які прагнули світлого майбутнього, європейської України. Мітинги, майдани і протести по всій Україні.
Такої народної підтримки, солідарності Україна вже давно не знала. Черги для здавання пожертв до великих пластикових скриньок, доверху запакованих не найдрібнішими купюрами, гори продуктів, гори теплих речей і всього необхідного. Єднання на майдані безробітного і генерального директора провідної компанії, які разом чергують на барикаді, єднання львів’янина і донеччанина, які в одній сотні і в одній палатці, спільні молитви християн різних конфесій, іудеїв і мусульман, про що ніхто навіть мріяти не міг.
Світлі, усміхнені, тверезі очі, постійне бажання допомогти один одному, суцільна ввічливість – це майдан, це люди, яких вже перемогти не можна. Майдан на той час – це модель суспільства, до якого ми всі прагнемо. Кожне віче вимагає від партійних лідерів більшого – руху тільки вперед, бо ж не можна бути чесним і рішучим наполовину. Народ сам підштовхує лідерів сцени майдану до дій.
Цього не розуміли і не хотіли розуміти тільки владні щурі, які нізащо не хотіли вірити і сприймати того, що час їхній пройшов, і всіляко намагалися придушити народне повстання спробами зачистити майдан, не поступалися вимогам народу, продовжуючи при цьому посилено розкрадати Україну. Однак страх людей перед каральними підрозділами щез. На клич «беркут іде» люди не розбігалися, а навпаки – йшли назустріч, боячись не встигнути. Після чергового віче народ рушив до резиденції Президента, але вулицю Грушевського було перекрито спецпризначенцями. Вуличні бої з використанням вогнепальної зброї. Палаючі машини і моментально виростаючі барикади. Жорстокість карателів і бандитів-тітушок. Загиблі… У це не хотілося вірити, але це сталося. Перші воїни, як їх потім назвали, Небесної Сотні–Нігоян Сергій, Сеник Роман, Жизневський Михайло, Вербицький Юрій. Здавалося б, загинули люди, підіть на поступки… Ні, тільки каральні акції. У цьому вся дубова, жорстока суть бандитів при владі, в яких немає співчуття і розуму, а тільки хвороблива, тваринна жадоба наживи.
18-22 лютого 2014 року. Події, які розгорнулися в ці дні на Інститутській, в Маріїнському парку і прилеглих вулицях, найбільш трагічні, героїчні і вирішальні. Ціною тільки людських життів, Героїв Небесної Сотні, тодішній керівник країною, ніби звір, підібгавши хвоста і волочачи за собою награбоване, втікає.
ПЕРЕМОГА!!!...
Так, перемога. Народ показав і довів, що готовий жертвувати в ім’я гідності, свободи, честі власним життям. Тому ніколи не бути в Україні тоталітарному режиму, звідки б його не насаджували: з середини країни чи з зовні. А звідси – перемога в неоголошеній війні на Сході буде на боці України.
Які ж результати і висновки можна зробити з Революції гідності:
- Ми підтвердили перефразовані слова П.Тичини: «Ми є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була…», а головне – не буде.
- Ми дійсно єдиний народ України, незалежно від мови і віросповідань.
- Свідомість народу випереджає свідомість партійних лідерів, які, напевно, думали тільки погратися в демократію.
- За свободу, право, гідне життя і незалежність потрібно боротися.
- Владу потрібно контролювати, а це можна робити тільки громадянським суспільством, активністю кожного громадянина, тому будьте активними.
- Ми всі змінилися, а головне – змінилася наша свідомість того, що господарями в країні є громадяни.
Чи виконані вимоги майдану?
Ні.
Стара система практично повністю збереглася. Є вагома причина – війна. Але ж за рік практично ніяких змін. Корупція і хабарництво не подолані, бюрократизм процвітає, судова система не змінена, децентралізація влади відкладається. Вбивці Небесної Сотні не покарані.
Тож ми закликаємо мешканців Бершадського району: не зрадьте побратимів Небесної Сотні і тих ідеалів Майдану, Революції Гідності, за які вони віддали найдорожче – власне життя. Гуртуйтеся, тільки разом ми сила. Проблеми сусіда мають стати вашими проблемами. Будьте активними і свідомими громадянами, нікому не дозволяйте принижувати вашу гідність, боріться за свої права, добре думайте, кого обираєте на виборах, контролюйте дії влади.
БОРІТЕСЯ – ПОБОРИТЕ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Ініціативна група партійних і громадських активістів, активних учасників майданів.
вранці -2…-4° 
