Безплатний сир – лише у мишоловці, та ми все одно сподіваємось на те, що нам пощастить, якось пронесе, і тягнемо руку за ним. А потім «Ой! Біда...».
Залишається актуальною проблема шахрайств із боку недобросовісних кредитних спілок чи організацій, що нібито надають кредитні послуги.
Розібратися, як працює ця обманна система і як не потрапити у капкан, допомагає бершадський юрист, який, зокрема, мав такі справи, Маїс Сологуб.
Він пояснює, що, насамперед, необхідно розмежовувати діяльність банків і кредитних спілок. З першими все більш-менш зрозуміло і прозоро. Банк має свій робочий капітал (це і депозити, і відсотки від торгових операцій), з якого позичає вам гроші.
Коли хочете взяти кредит у банку, то вам необхідно надати довідку про доходи, документи, знайти поручителя чи віддати щось під заставу. Так, кредитна ставка (відсоток за користування кредитом, який ви маєте сплатити установі) буває до болю кусючою, але, принаймні, у вас є певні гарантії.
З кредитними спілками все зовсім інакше. Уже саме слово спілка в одному із тлумачень означає об’єднання людей, пов’язаних спільною метою. Працюють вони приблизно за таким принципом: спочатку певна кількість людей робить перший грошовий внесок, а потім, коли назбирається визначена сума, то комусь одному надається позика. Далі з наступних внесків надається позика комусь другому, третьому і так за чергою. Тобто ви можете отримати свої гроші, а можете їх прочекати рік і (якщо установа недобросовісна) не дочекатися. Законодавством України передбачено, що у фінансових установ має бути відповідна ліцензія. Саме це і є однією з перших ознак, за якими слід орієнтуватися при виборі так званого позичальника. Та чи перевіряють її наявність люди, які у відчаї терміново потребують коштів?!
Дивно, як людей не насторожує те, що маловідома фінансова установа обіцяє позичити гроші без жодних документів і порук, та ще й з мінімальними відсотками.
Пам’ятайте, ніхто не працюваватиме собі в збиток!
Коли ми говоримо про взяття кредиту у відомому банку, то вам мають надати вичерпну консультацію, пояснити правила кредитування, розписати графік погашення кредиту, розтлумачити умови договору. Але не варто цього чекати від сумнівної фінансової установи. Попросіть когось із співробітників кредитної спілки показати вам їхній статут і ліцензію, почитати договір з умовами надання позики перед тим, як зробити перший грошовий внесок. Якщо вам цю інформацію відмовляються надати або уникають відповіді, то знайте: пахне смаженим!
Ніколи не підписуйте документів, не прочитавши або не розуміючи, що у них написано!!! Проконсультуйтесь із юристом. Проблеми, на які можете підписатися, потім може бути надзвичайно складно вирішити. Через деякий час випливе, що вам необхідно сплачувати ще якісь внески, а також комісію за користування кредитом, якого ви навіть не отримували. Такий ще є нюанс: договори, які вам пропонують підписувати, зазвичай складають талановиті юристи. Прочитавши, ви не помітите підводних каменів, якщо у вас нема економічної чи юридичної освіти.
Велику помилку, до речі, ми робимо, якщо не читаємо текст, набраний дрібнюсіньким шрифтом. Маїс Феліксович розповідає, що у його практиці було таке: у договорі була прописана кредитна ставка 0,1978%, а далі – ледь помітно «на добу». Порахуйте, не нуль виходить.
Таку хитрість використовують і в рекламах, оголошеннях: «Зробіть, порахуйте, відгадайте щось там і телефонуйте нам», а потім виявляється, що тариф на телефонний дзвінок надзвичайно високий, або вас просять надати якусь особисту інформацію чи персональні дані (наприклад, щоб вам могли надіслати виграний приз), потім цю інформацію використовують для якихось махінацій, які шкодять вам. І от коли ви з претензією звернетесь до тих, з ким розмовляли, то виявиться, що на все ви самі дали згоду – все було прописано дрібним шрифтом у непомітному місці. Хто винен, що ви не прочитали?!
(Закінчення у наступному номері).
Юлія ЛУЧИК.
вранці -2…-4° 
