Впродовж каденції я працював у складі Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, пізніше – у складі Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.
Свій звіт хотів би побудувати, базуючись як на загальноприйнятих чинниках оцінки діяльності народного депутата України, так і на аналізі суспільно-політичних процесів, оскільки моя політична позиція якраз і зумовлювала ті чи інші конкретні дії, як члена парламенту.
Кожний мислячий громадянин добре розуміє ситуацію, в якій перебуває зараз Українська держава. За результатами соціологічних досліджень, понад 65% громадян вважають, що протягом 2011 року ситуація в країні в цілому змінилася на гірше, а майже 90% зазначають, що їхній матеріальний стан погіршився порівняно із попереднім роком. У цих цифрах не брак патріотизму, а розчарування від втрачених можливостей.
Це не та Україна, якою можна пишатися.
Одразу після президентських виборів 2010 року Україна стала на шлях авторитаризму. Я завжди був, є і буду прихильником дисципліни та порядку, чіткої, організованої та відповідальної роботи влади. Але це не означає, що заради наведення порядку можна йти на згортання демократії, наступ на свободи і права людини. Яскравим підтвердженням цього є горезвісне рішення влади про фактичну заборону виконання рішень судів щодо перерахунку пенсій та інших соцвиплат.
Сьогодні влада повністю ігнорує поняття права, у неї немає внутрішніх стримувань, для неї немає речей, через які вона не змогла б переступити.
Переконаний, корінь головних проблем – в існуючій політичній системі, в якій не було створено механізми, які б гарантували демократію та верховенство права. Я та мої однодумці із демократичного табору, в силу багатьох причин, так і не змогли реалізувати левову частку надій та сподівань, які розділяли українські громадяни після подій Помаранчевої революції.
Ви запитаєте: чому ж так сталося, хто винен у цьому? Я не той політик, який сьогодні персоніфікує українські проблеми, хоча й не відкидаю теми персоналій у політиці. Винна, однозначно, нинішня влада, яка панічно боїться життя за правилами.
Винні особисто Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко. Винне їхнє оточення, яке часто дбало тільки про своє місце при лідерах і боялося політичних союзів, що могли б привести до появи поруч з їхніми «патронами» нових людей. Винні, зрештою, ми, українські патріоти, – бо не були достатньо наполегливими, щоб спонукати їх діяти інакше. Винні депутати, які дозволили Конституційному суду в 2010 році змінити Конституцію, позбавивши парламент своїх повноважень. Серед народних обранців не знайшлося достатньої кількості сміливців протистояти цьому, бо йти проти свавілля влади наважуються одиниці.
Ви часто на зустрічах запитуєте, чи є в нинішньому складі Верховної Ради мої однодумці, справжні патріоти, які щиро працюють задля майбутнього України? Такі депутати є. Але ці люди не роблять в цілому «погоди» на рівні держави. Хоча нашими спільними діями, часом ситуативними, ми не даємо Україні остаточно зійти зі шляху демократичного європейського розвитку.
За наявних політичних умов, я вважаю, що розчарування та зневіра лише погіршать існуючий стан справ. Потрібно діяти, потрібно боротись за зміни на краще. Попри те, що мені, як опозиційному депутату, вкрай складно домагатися прийняття тих законів, які, на мою дум ку, потріб ні Україні, я вва жаю за необхідне постійно працювати із людьми, допомагати, в міру можливостей, вирішувати ваші конкретні проблеми.
Саме такий підхід спонукав мене повернутися до конкретних дій на місцевому рівні, колишнього округу №17, не зраджуючи при цьому стратегічній меті – ствердження України як цивілізованої, демократичної держави.
Узагальнивши всі одержані від вас пропозиції, заяви, скарги, більшість яких можна вирішити лише на вищому законодавчому рівні, мною особисто та у співавторстві з колегами було ініційовано 42 законопроекти.
Для мене, як народного депутата, ключовими питаннями були соціальні виплати, повернення заощаджень, проблеми в охороні здоров’я, земельна реформа, підтримка сільськогосподарських товаровиробників, питання місцевого самоврядування. Тому більшість внесених законопроектів та постанов стосувались саме цих питань.
Зупинюсь на окремих з них.
Мною у співавторстві з Жебрівським П.І. внесено проект Закону про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» (щодо відновлення розмірів та порядку виплати пільг) №9253 від 5.10.2011 року. Подання цього законопроекту обумовлено тим, що парламентська більшість, порушуючи норми Конституції та регламенту Верховної Ради, 14.06. 11 р. внесла зміни в державний бюджет 2011 року. Цим парламент створив «законні» підстави для прийняття Кабінетом Міністрів постанови №745, якою зменшено розміри пільг соціально-вразливій категорії населення: ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань, звільнених в запас військовослужбовців, афганців, чорнобильців. Хоча внесений законопроект не був підтриманий, проте наша позиція в питанні реформи пільг була частково врахована в бюджеті на 2012 рік.
Зважаючи на соціальну важливість для населення України питання компенсації грошових втрат від знецінених заощаджень, враховуючи,що кількість цих людей з кожним роком зменшується, мною внесено пропозиції до Проекту Закону «Про державний бюджет України на 2012 рік» (поправка № 148 від 18.10.11 р.) щодо виділення 1 млрд. грн. на заходи поступової компенсації громадянам згідно із Законом України про державні гарантії відновлення заощаджень громадян.
Законодавчо ще в 1997 році було зафіксовано суму знецінених заощад жень в розмірі 131,2 мільярда гривень. З того часу реальна чисельність вкладників і реальна сума зобов’язань не визначена, бо, на жаль, робота з виплат проводилась стихійно. Для вирішення цього питання необхідне проведення інвентаризації зобов’язань держави, створення електронної системи обліку, законодавче закріплення механізму повернення.
23 грудня 2011 року в день уряду у Верховній Раді я звернувся до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та міністра фінансів України Федора Ярошенка із запитом, яка сума вкладів буде компенсована в 2012 році та які дії уряду пропонуються для врегулювання цієї проблеми на законодавчому рівні?
На даний час, з пояснення міністра фінансів, питання вирішується наступним чином: розроблений і погоджений з усіма зацікавленими органами державної влади законопроект про внесення змін до Закону України про державні гарантії відновлення заощаджень громадян. Цей законопроект, зокрема, передбачає відкриття державної програми, заходи щодо поступової компенсації знецінених заощаджень, а також створення державних реєстрів вкладників і застрахованих осіб. Отже, двадцятирічна проблема щодо компенсації знецінених грошових заощаджень, сподіваюсь, буде вирішуватись.
Низка моїх законодавчих пропозицій пов’язана з процесами реформування у медичній сфері, проблем туберкульозу, цукрового діабету, створенням Всеукраїнського діагностично-лікувального центру лікування туберкульозу та цукрового діабету на базі спеціалізованого санаторію «Долоси».
З прийняттям Закону України про порядок реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві, розпочалася реалізація пілотного проекту по проведенню експерименту в медичній галузі.
Термін його проведення – три роки.
За прийняття цього законопроекту я не голосував, але через конкретні дії намагаюсь забезпечити ефективність цієї реформи на місцевому рівні.
З метою вивчення сильних і слабких сторін запровадженого експерименту, в жовтні минулого року я відвідав шість медичних закладів Вінницької області (Теплицьку, Бершадську, Тростянецьку, Піщанську, Чечельницьку районні лікарні та Ладижинську міську), які беруть участь у реформуванні. Ситуація на місцях була вкрай невтішною. Персонал медичних закладів недостатньо проінформований навіть про мету та завдання даного проекту, у людей взагалі відсутня конкретна інформація, законодавча та нормативно-правова база опрацьована лише на 47%, відсутнє належне фінансування на лікування хворих.
Очевидним є те, що без серйозного громадського обговорення, із урахуванням думки самих медиків, реальної користі людям цей експеримент не принесе.
За моєї ініціативи в кожному із районів, де я побував, створено робочу групу із числа медичних працівників, державних чиновників та проведено діалог на рівні Вінницької області. Далі планується, що з представниками цих робочих груп почергово зустрінуться відповідні фахівці Міністерства охорони здоров’я, де будуть з’ясовані всі проблемні питання для врегулювання на законодавчому рівні. Також я ініціював терміново провести засідання комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, де потрібно обговорити ситуацію, що склалась, і накреслити кроки, які необхідні для ефективного втілення реформи не на папері, а для реального покращення системи охорони здоров’я та медичного забезпечення громадян України.
На кінець минулого року завершено реорганізацію медичних закладів первинного рівня. В нинішньому році планується провести реформування закладів охорони здоров’я вторинного рівня – створення госпітальних округів в межах обслуговування 120-150 тисяч жителів.
Реформа має консолідувати зусилля не тільки центральних органів влади, а й місцевих. Тому мною внесена пропозиція в областях, що беруть участь в пілотному проекті, структурну реформу вторинної ланки провести разом із адміністративною реформою базового рівня. З питання механізму добровільного об’єд нання громад мною підготовлено відповідний законопроект. При цьому вважаю, що ефективність медичної допомоги буде кращою, якщо госпітальний округ у Вінницькій області буде обслуговувати 60-70 тисяч жителів – наявна інфраструктура просто не витримає більшого навантаження. Окрім того, ми не можемо допустити закриття навіть однієї медичної установи (можливе лише їх перепрофілювання, у разі необхідності).
Працюючи в складі комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, ряд внесених мною законопроектів, постанов та пропозицій стосувались саме цього напрямку державної політики.
Найгострішою проблемою в земельних відносинах минулого року було прийняття в першому читанні Закону України «Про ринок землі», над проектом якого велась активна робота в профільному комітеті Верховної Ради, членом якого я є. Розуміючи всю відповідальність за село, за людей і наше майбутнє, я досить зважено підходив в прийнятті рішення. Хтось виступав категорично проти нього, інші – за, треті просто спостерігали.
Я не приховую, що не підтримував законопроект «Про ринок землі в Україні», більше того, і зараз вважаю його недосконалим. Тим не менш, я не можу бути осторонь, тому я провів досить багато зустрічей з обговорення цього законопроекту – як з професійними експертами, так із людьми, які проживають в селі і працюють на цій землі. В п’яти районах Вінниччини (Теплицькому, Бершадському, Тростянецькому, Піщанському, Чечельницькому) я провів зустрічі на рівні голів сільських рад, зем левпорядників сільських рад, керівників агроформувань, фермерами, намагаючись дослухатися до їхніх думок, та донести до них усі загрози – від байдужості до поспішності.
Земля – це особливий товар, який не можна порівняти із будь-якою іншою власністю та не можна її безконтрольно випускати в ринок. Аби довести це – я назву цифри, щоб ми знали, яке багатство маємо.
Земля держави, а це – 60,3 млн. га, із них 42 млн. га – це землі сільськогосподарського призначення.
За цим показником – ми найбагатша країна світу.
За оцінками світового банку її вартість складає 140 мільярдів доларів.
Тому, щоб таким багатством грамотно розпорядитися, повинна бути послідовна, крок за кроком реалізована політика ринку землі. З чого вона має початися?
Перше. Має бути прийнята концепція розвитку села і аграрного бізнесу зокрема. На основі цієї концепції має бути прийнятий консенсус політичної волі Президента, парламенту, уряду. В цьому законі ми маємо поставити Україну понад усе.
Земля має прийти тільки до того, для кого це є основний засіб виробництва, а не проміжний або додатковий. Закон, який запропоновано, орієнтований виключно на вертикальні великотоварні агроструктури.
Друге. Не може бути прийнятий закон про ринок землі, якщо не буде вирішено комплексу проблем. Не введений в дію закон про Державний земельний кадастр, який уже прийнято, Закон про державну інвентаризацію земель, Про іпотеку землі, Про державну земельну службу, Про зонування, Про управління. Необхідно прийняти в новій редакції Закон про оренду, Закон про кооперацію. Тобто, впровадження ринку землі має бути узгоджене з усіма цими законопроектами. Тільки таким способом ми можемо дійти до ефективного вирішення проблеми майбутнього села і проблеми ефективного сільськогосподарського виробництва.
Це моя позиція, яку я відстоюю у Комітеті та у Верховній Раді. І, звичайно, вважаю значною перемогою прийняття закону, який відтерміновує вільний продаж земель сільськогосподарського призначення, принаймні, до 2013 року. Сподіваюсь, що обраний цього року новий парламент, у якому будуть гідно представлені державницькі, патріотичні сили, зможе більш зважено та відповідально підійти до створення в Україні цивілізованого ринку землі в інтересах, найперше, самих селян.
На звернення до мене представників органів місцевого самоврядування з проблемою неможливості використання наявних коштів у місцевому фонді охорони навколишнього середовища для нагальних проблем місцевої громади, мною, спільно з колегами, підготовлено Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (щодо посилення повноважень органів місцевого самоврядування).
Підводячи підсумки депутатської діяльності, я перерахував лише частину поданих мною законодавчих ініціатив, враховуючи їх актуальність для життя громадян. Та не менш важ ливими для держави є й інші ініційовані мною законопроекти та пропозиції до законів, зокрема, проекти Законів: Про місцеву поліцію, зміни до Житлового кодексу Української РСР (щодо визначення житлової та загальної нерухомості), зміни до проекту Закону про центральні органи виконавчої влади, Закону про державну службу, Закону про регулювання містобудівної діяльності, а також украй важливий законопроект «Про засади державної та регіональної політики України».
Моя робота в окрузі здійснюється в декількох напрямках: зустрічі з виборцями, робота громадських приймалень, взаємодія з органами місцевого самоврядування, сприяння в соціально-економічному розвитку територій.
Із вересня 2011 року, як я зазначив раніше, її було значно активізовано. Так, вже до кінця 2011 року я мав нагоду безпосередньо поспілкуватись лише у Вінницькій області із майже трьома тисячами громадян під час зустрічей із виборцями.
За цей період проводилася активна робота громадськими приймальнями, які було відкрито в Теплицькому, Тростянецькому, Чечельницькому, Піщанському районах та місті Ладижині. Громадська приймальня у Бершадському районі працює ще з 1992 року. До громадських приймалень, лише за останні півроку, з різних питань звернулося 3160 осіб, в тому числі: у Бершадському районі – 1592, Теплицькому – 108, Тростянецькому – 92, Піщанському – 46, Чечельницькому – 72, місті Ладижині – 1250.
Під час прийомів в громадських приймальнях мої помічники-консультанти вислуховують проблеми громадян, розглядають можливі шляхи їх вирішення, надають безпосередні юридичні консультації або готують проект відповідного депутатського звернення. В разі потреби до роботи громадської приймальні залучаються представники місцевих органів влади. Чимало питань вирішується одразу ж на місці, якщо ж справа потребує ретельного вивчення, призначаються день і час для більш детального ознайомлення. Усі звернення реєструються у книзі особистого прийому громадян.
Особисто мною проведено 23 прийоми громадян, на яких до мене звернулося 386 осіб, також проведено18 виїзних прийомів моїми помічниками-консультантами переважно у сільській місцевості.
Як показує досвід, найчастіше звертаються представники соціально незахищених верств населення. У зверненнях домінують питання надання гуманітарної допомоги, допомоги пов’язаної з безкоштовним лікуванням, виплати постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, «дітям війни», пенсійного забезпечення, відмови в нарахуванні субсидій, пільг, переоформлення спадщини, виплати заощаджень, питання, пов’язанні із земельними відносинами.
За результатами особистого прийому громадян мною інформується керівництво виконавчої влади районів та міста, готуються депутатські звернення у відповідні установи органів державної влади, вносяться пропозиції по усуненню виявлених порушень законодавства та готуються законопроекти, якщо питання потребує законодавчого врегулювання.
Зупинюсь на зверненнях та запитах, які, на мою думку, були значущими не лише для окремих осіб, але й для цілих категорій населення.
Проблема газифікації, яка є нагальною для жителів Бершадського району, знаходиться в постійній моїй увазі. Впродовж усіх років мого депутатства я сприяв та сприятиму надалі вирішенню цього питання. Враховуючи нагальну потребу в газифікації сільських населених пунктів Бершадського району, за особистим сприянням з державного бюджету виділено кошти і побудовано два магістральних газопроводи середнього тиску до сіл Джулинки та Маньківки, що дало змогу газифікувати 8 прилеглих населених пунктів району. Загальна потужність частково спорудженої першої черги (ГРС с. Бирлівки Бершадського району) газопроводу – відводу високого тиску до с. Вербки Чечельницького району складає 27,3 км. За мого сприяння його будівництво фактично здійснювалось в 2005-2007 роках за кошти державних субвенцій, що спрямовувались на газифікацію Вінницької області. Це дало змогу прокласти 7,6 км газопроводу, що складає майже 30 відсотків будівельно-монтажних робіт, використавши при цьому 4,1 млн. грн. державних коштів. Однак за рахунок субвенцій з державного бюджету вирішити питання завершення будівництва було складно. На моє звернення до міністерства палива та енергетики, до голови НАК «Нафтогаз України», до голови Вінницької обласної державної адміністрації завершення будівництва газопроводу-відводу високого тиску до села Вербки Чечельницького району було включено до переліку об’єктів, що фінансуватимуться за рахунок коштів НАК «Нафтогаз України» згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів від 26.08.2009 року №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів з високим рівнем будівельної готовності». У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України 14.12.2009 року, укладено тристоронній договір між Бершадською райдержадміністрацією, НАК «Нафтогаз України» та ДК «Укр трансгаз» на загальну суму 25 млн. грн. із затвердженням помісячного графіка фінансування газопроводу та введення його в дію.
На жаль, у 2010-му та 2011 роках договірні угоди місцевою владою не були поновленні, відповідно об’єкт не фінансувався, про що свідчила відповідь, надана мені міністром енергетики та вугільної промисловості Бойка Ю. А. в червні 2011 року. На моє повторне депутатське звернення до міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка в грудні минулого року відбулась розширена нарада в НАК «Нафтогаз України» за моєю участю, заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації, голови правління ПАТ «Вінницягаз». Прийнято рішення, що замовником об’єкта буде виступати управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації, яким буде укладено договір на завершення будівництва даного об’єкту з НАК «Нафтогаз України» у 2012 році.
Жителі Бершадського, Чечельницького та Піщанського районів звернулися до мене щодо проблеми постачання пільгового скрапленого газу для сільського населення. Запроваджена Кабінетом Міністрів схема купівлі пільгового скрапленого газу компаніями-постачальниками через аукціони призвела до того, що здебільшого скраплений газ не доходить до жителів сільської місцевості. Направлено депутатське звернення Міністру енергетики та вугільної промисловості Бойку Ю. А. (№368-VI-353 від 1.11.2011 р.). За результатами звернення дано доручення ПАТ «Вінницягаз», яке здійснює постачання скрапленого газу для задоволення комунально- побутових потреб населення Вінницької області забезпечити відповідність придбаних обсягів скрапленого газу та реальних потреб населення вже з початку 2012 року. Тому споживачам скрапленого газу необхідно подавати заявки до районних управлінь газового господарства.
Для вирішення особистих питань громадян за минулий рік мною подано 32 депутатських запити до різних державних установ, направлено 167 звернень до керівників лікувальних установ, підприємств та організацій, органів місцевого самоврядування. Радий, що чимало проблем вдалося повністю або частково вирішити, бо переконаний: на першому місці в державі повинна бути людина. Тому й намагаюсь допомогти кожній конкретній людині, яка цього потребує. Суть цих проблем може бути різна – від допомоги обдарованим студентам з фінансування їхнього навчання, допомоги в придбанні житла молоді, закупівлі спортивного інвентаря для шкіл, аж до правової допомоги при затягуванні справ судами. І в цьому аспекті, я хочу наголосити, що місцева влада повинна бути також більш чуйною до проблем людей. Звісно, не завжди є кошти, матеріальні можливості, але переконаний: на кожній посаді можна повернути справу в протилежному напрямку, залежно від того, з якою мораллю знаходиться посадова особа на цій роботі.
Ще з початку своєї діяльності одним із пріоритетів своєї роботи я обрав допомогу дітям. Щороку до Дня Святого Миколая за моєї ініціативи відбувається низка заходів у Вінницькій та Івано-Франківській областях. З 19 до 31 грудня 2011 року в Бершадському, Теплицькому, Тростянецькому, Піщанському, Чечельницькому районах та місті Ладижині було організовано новорічні святкування для дітей за участю заслуженого артиста України В. Смотрителя. Дітямсиротам, дітям, позбавлених батьківського піклування, дітям з обмеженими можливостями та дітям, що перебували на лікуванні в районних лікарнях, вручено подарунки загальною кількістю 1300 штук.
33 переможці із 750 учасників творчих конкурсів на кращий твір «Лист Святому Миколаю» та кращий малюнок нагороджено дипломами та цінними подарунками. Всім дітям-учасникам вручено подяки та заохочувальні призи.
Джулинській допоміжній школі-інтернату придбано та обладнано сучасними кухонними меблями кабінет соціально-побутового орієнтування.
Бершадській центральній районній лікарні надано матеріальну допомогу – ліки та медикаменти на суму 20 тис. грн., медичного обладнання та інвентаря на суму більше 25 тис. грн. Раніше передано наркозно-дихальний апарат РО-5.
Для вирішення проблеми харчування хворих для лікарень надано благодійну допомогу в придбанні картоплі в кількості 40 т, в тому числі Вінницькому обласному онкологічному диспансеру – 10 т, Бершадській ЦРЛ – 20 т, Тростянецькій ЦРЛ – 5 т, Піщанській ЦРЛ – 5 т.
На звернення до мене керівництва Бершадського району щодо вирішення питання переведення на електроопалення Бершадської ЗОШ №1 даний об’єкт було включено до державної програми з енергозбереження та виділено кошти в сумі 1 млн. грн.
Це дало можливість забезпечити належне теплопостачання школі, а за рахунок вивільненої потужності існуючої котельні підключити і ввести в експлуатацію новозбудований корпус пологового будинку центральної районної лікарні.
Із Божою поміччю ведеться будівництво Церкви Успіння Пресвятої Богородиці в м. Бершаді, яка має стати справжньою окрасою міста. Вже виготовлено 100 відсотків збірних елементів споруди, які перевезені і зберігаються на території району. Спорудження планується розпочати в квітні-травні, а завершити – вже в серпні нинішнього року.
Користуючись нагодою, хотів би висловити подяку усім небайдужим людям, які в той чи інший спосіб допомогли мені у вирішенні численних питань, із якими звертались до мене, як до народного депутата, мешканці Вінниччини. З вашою допомогою вдалося зробити незміримо більше, ніж я б зробив самотужки.
Шановні земляки! Чотири роки тому багато із вас віддали свої голоси за політичну силу «Наша Україна – Народна самооборона», за списком якої я був обраний народним депутатом, і прагнув працювати так, щоб бути гідним вашої довіри. Сьогодні я в опозиції до цієї системи влади.
Нелегко домагатись вирішення питань на вищому рівні за існуючих в країні умов, тому не на всі ваші звернення можу відразу дати позитивну відповідь. Але для мене політична відповідальність перед виборцями – є сутністю перебування у владі. Звичайно, у попередні роки вдалося зробити не все, що хотілося, але я гарантую – зі своєї дороги служіння людям і Україні я не зійду ніколи.
На завершення дозвольте подякувати вам, дорогі земляки, за вашу підтримку, ваше терпіння, ваші теплі слова на наших зустрічах, за вашу зважену та об’єктивну критику. Все це, повірте, дуже важливо для мене.
Доки Бог даватиме сил, доки відчуватиму, що потрібен громаді, робитиму все можливе во славу рідного краю, во славу України.
З повагою народний депутат України Анатолій МАТВІЄНКО.
Інформація про депутатську діяльність народного депутата України Анатолія МАТВІЄНКА (Публікується в порядку ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України»)
вранці -2…-4° 
