– Миколо Васильовичу, Ви були призначені на посаду голови облдержадміністрації Вінниччини два з половиною роки тому, Ви тоді були депутатом Верховної Ради. Тепер Ви знову балотуєтеся. Як так сталося, що Ви були призначені на цю посаду і чому вирішили залишити її? Що буде з тими великими проектами змін, які Ви розпочали в області?
– Я ніколи не мріяв бути губернатором і насправді не мав бажання залишати роботу в парламенті. Але ж я в команді Президента і тому погодився обійняти посаду голови облдержадміністрації Вінниччини. Основною метою своєї роботи я вважав і вважаю зміну стилю поведінки чиновника в рамках його службових обв’язків. В результаті, я вивів в регіоні таку формулу – влада для людей, а не люди для влади. Тобто влада – це одна з форм обслуговування людей. Крім цього, мені хотілося вирішувати багато практичних справ: побудувати лікарні, школи, дороги... Нам вдалося завершити декілька довгобудів: школи в Томашполі та Соснівці, об’їзну дорогу в Калинівці, хірургічний комплекс обласної лікарні. У разі, якщо я буду обраний в парламент, розпочата робота продовжиться. У Верховній Раді я зможу ще більше зробити для Вінниччини. По-перше, я неодмінно очолю вінницьке лобі в парламенті. Для вирішення більшості місцевих проблем потрібно змінити загальнодержавні правила, тобто закони. Я також є діючим радником Президента, тому, застосовуючи зв’язки і вплив, а також прямий вихід на Главу держави, буду вирішувати проблеми не лише виборців свого мажоритарного округу, але й усієї Вінниччини.
Головне, я зможу лобіювати збільшення бюджету області.
– За час Вашого керівництва Вінниччина з року в рік отримувала все більше коштів з Державного бюджету. Скільки отримає область наступного року?
– Бюджетний процес ще триває. Певен, що бюджет наступного року буде значно більшим, ніж цьогорічний, і він буде виконуватись. Якби довелося бути губернатором п’ять років тому, було б важко вирішити більшість питань, бо не було насправді з ким їх вирішувати, там «нагорі». Сьогодні зрозуміла владна вертикаль. Незважаючи на те, що цей рік був важким для держави, тому що потрібно було повертати велику кількість боргів міжнародним фінансовим організаціям, до того ж це був рік Євро-2012, наша область отримала найбільше субвенцій за часи незалежності – рекордні 658 млн. грн.
Усі ці гроші йдуть на медицину та освіту. Саме завдяки такій увазі з боку уряду нам вдалося завершити будівництво хірургічного корпусу лікарні ім. Пирогова. Це, здається, за своїми масштабами, другий подібний медичний комплекс в Україні.
– Корпус збудований, але ж потрібно закупити обладнання на 80 млн. грн. для його повноцінного функціонування… – Необхідно пройти складну тендерну процедуру. Наступного року обладнання буде.
Чесно кажучи, соромно, що ми сьогодні відправляємо наших людей за кордон, за гроші, що по копійці зібрані через різноманітні оголошення. Ми ж можемо всі ці операції робити в Україні якісно і значно дешевше. У нас в Вінниці є гарна медична наукова школа, прекрасні спеціалісти.
– З політичної точки зору Вінниччина була традиційно «протестним» регіоном.
Рівень підтримки правлячої партії завжди не був високий. При цьому Ви особисто багато зробили для регіону. За словами мера Вінниці Володимира Гройсмана, Ви – найкращий губернатор за багато років.
Чому так повільно зростає рівень довіри до Партії регіонів, яку Ви сьогодні тут представляєте і яка багато робить для розвитку Вінниччини?
– Місцеве керівництво– це команда, яка демонструє достойний стиль поведінки і управління, позитивний результат. Хочу підкреслити, що рейтинг президента в області – 30%! Щодо партії, то так склалось традиційно. Важко пояснити чому. Насправді Вінниччина на початку незалежності переважно підтримувала соціалістів, потім – нашоукраїнців, а згодом – БЮТ.
Зараз уже в чотирьох селах на виборах до рад різних рівнів перемогли представники Партії регіонів. Як бачите, усе змінюється. Звичайно, люди не можуть примиритись з деякими подіями в країні. Не зовсім розуміють в області закон про статус мови. Ще є вплив так званого «донецького фактору», багато розвелося різних ділків, які прикриваються гучними державними іменами.
Дуже серйозно нам підірвали авторитет і дії податкової служби, яка тут безчинствувала до мого приходу. Я домігся звільнення керівництва, всіх до одного. Я чесно скажу, що захищаю бізнес від зловживань правоохоронних структур.
От хто сьогодні псує довіру до нашої влади – судові, правоохоронні та фіскальні органи. Нічого тут не змінилось за два з половиною роки. Знущаються, вилучають документи, блокують роботу підприємців. Усе це доводиться стримувати і давати по руках. Я вже й з роботи знімав, що я тільки не робив. Робота державної машини сьогодні не відповідає сподіванням людей. І це будемо змінювати.
– Гаразд, повертаючись до співпраці з міською владою, скажіть, які міські проекти в Вінниці вже реалізовані та здійснюються коштом обласного бюджету?
– На початку вересня ми здали в експлуатацію великий дитячий садок. Це була напівзруйнована будівля, що знаходилась на балансі військово-повітряних сил Міноборони. Коштом міського і обласного бюджетів ми його відремонтували, і це дозволило зняти велику проблему з дошкільною освітою у мікрорайоні. Зараз йде будівництво трьох нових «прозорих офісів», на зразок того, що працює в будівлі міськради. Ці офіси – наш з містом спільний проект, і вони будуть обслуговувати жителів всієї області. Таким чином ми підвищуємо якість надання багатьох видів адміністративних послуг громаді, зокрема там буде працювати пенсійний фонд, державний комітет із земельних ресурсів.
Всі три офіси плануємо відкрити в жовтні. Крім того, ми спільними з міською владою зусиллями провели каналізацію в Старому місті. Уявіть собі – цілий район міста жив без централізованої каналізації! Ще є багато інших не таких масштабних проектів. Зокрема, облаштування стадіону в Центральному парку імені Горького… – Ви багато уваги приділяєте розвитку фізичної культури… – Так, розвитку спортивної інфраструктури надаємо великого значення, я підтримую активний і здоровий спосіб життя. Щовечора діти займаються на спортивних майданчиках – до 70-ти дітей на кожній, можете прийти і подивитись. Якщо Ви бачили програму Оксани Марченко про таланти, то, напевно, пам’ятаєте команду з воркауту, яка зайняла перше місце. Я запрошував цих хлопців у Вінницю. Подивитись на їхню майстерність прийшло пів міста. У місцевих хлопців просто очі загорілись, коли вони побачили виконання сальто, сонця та інших складних вправ.
Вважаю, що популяризація спорту – одне з найголовніших завдань держави.
– А як просувається проект добудови міського трамвайного кільця?
– Вінниця– взірцеве місто в сфері громадського транспорту загалом і трамвайного зокрема. Ви ж знаєте, що містом ходять швейцарські трамваї, тому що це одне з чотирьох міст в Україні, яке має вузьку європейську колію. Ми хочемо замкнути міське трамвайне кільце, щоб транспорт не розвертався на кінцевій, а йшов по колу. Це буде зручніше для людей і дозволить зекономити багато ресурсів. Це дуже добрий проект і населення його підтримує. Мені вдалося переконати уряд виділити кошти з державного бюджету на його реалізацію.
Плануємо наступного року цей проект завершити. Справа в тому, що багато часу йде на переговори з власниками щодо викупу будинків й землі, через які буде прокладено останню ділянку трамвайного кільця.
– Миколо Васильовичу, одна з найбільших проблем області – ринок молока.
Для багатьох родин торгівля молоком чи не основна стаття доходу. Люди здають заготівельникам молоко по 1 грн. 60 коп., в найкращому випадку по 2 грн. за літр, а у магазинах воно коштує по 10 грн. за літр.
Люди відчувають себе ошуканими, а переробники дорікають селянам за погану якість молока. Що робить влада для запровадження цивілізованих правил гри на цьому ринку?
– У нас є Закон «Про молоко та молочні продукти», його потрібно допрацювати, щоб у ньому було все передбачено. А саме – вказані повноваження та обов’язки заготівельника молока, пояснено, яким має бути молокоприймальний пункт, як перевіряти якість молока. Молочна галузь потребує державного регулювання. Я вважаю, що навіть необхідно ввести державне регулювання цін на молоко. Адже сьогодні заготівельники платять людям за молоко просто з кишені – це неправильно, тому що це «тіньові» гроші. Сьогодні в області обертається до 1,5 млрд. грн. на ринку заготівлі молока. Область збирає 1700–1800 тон молока щодоби, 75% цього молока надходить від дрібних приватних господарств.
Звичайно, говорити про якість дуже важко, вона дуже різна.
Візьмемо, наприклад, заготівельника. Це ніхто інший як водій молоковозу. Він приїжджає за молоком, а в нього в бочці вже 150–200 літрів води налито, щоб розбавити зібране у людей молоко. Інша проблема – особиста гігієна дрібних власників худоби. Бабуся руками доїть корову, і разом з молоком у відро тече і все, що в неї на руках. Потім молоковоз приїжджає на завод, там роблять аналіз продукту і кажуть, що погана якість, але не виливати ж молоко – і пускають його на спреди і таке інше. В результаті люди отримують копійки. А голова сільради міг би організувати транспортування молока трактором чи возом до приймального пункту. При цьому у кожного господарства була б своя тара. Скажімо, є 200 корів, значить є 200 бідонів, підписаних власниками. От ця підвода збирає бідони по черзі з кожної вулиці і здає в холодильник. А після обіду приїхав би молоковоз, забрав продукт, опломбував бочку, віддав накладну і повіз молоко на завод. Тоді все було б документально зафіксовано.
А так ніякого порядку немає і навести його дуже важко. В тому числі й тому, що податкова, прокуратура, міліція мають відсоток від цього тіньового ринку. Зловити нікого неможливо, адже ті, хто мають ловити «сидять» на цьому бізнесі. До того ж, є ще й ветеринарна, яка теж хоче урвати свій шматок. Тому й виходить, що бідній людині залишаються за літр молока копійки, а в магазині – 10 грн. Люди правильно ставлять питання: «Де ж різниця?». В кінці серпня на спеціальній нараді, присвяченій молочній проблемі, я сказав: «Якщо заготівельна ціна не буде 2,20 за літр, то пишіть усі заяви про звільнення».
– А чи зможуть переробники молока обійтись без послуг посередників?
– Я наведу приклад – завод «Люстдорф» в Іллінцях. Високоорганізоване, високотехнологічне підприємство.
Вони випускають найрізноманітнішу продукцію, в тому числі й продукти для дитячого харчування. Так вони позбулись всіх «бариг» і самостійно налагодили грамотну заготівлю молока. В результаті людям вони платять по 2,20– 2,50 за літр молока.
– Вінницька область обрана Кабміном для пілотного проекту реформування медичної галузі. Багато людей з пересторогою ставляться до неї. Як проходить її реалізація?
– Дійсно, ця реформа не наша ініціатива – я розумію хвилювання людей. Взагалі, ми ведемо мову про покращення якості медичного обслуговування людей. Тому вже багато зробили для адаптування проекту реформи, що прийшла з Києва, під місцеві реалії. Зокрема, ми збільшили заплановану кількість госпітальних округів в області.
Крім того, ми вирішили залишити лікарні в населених пунктах, віддалених від госпітальних округів, хоча вони, згідно з першим проектом реформи, мали бути закриті.
Перші результати змін у медичній галузі області – 933 фельдшерсько-акушерських пункти. Вони обладнані сучасними туалетами, є гаряча і холодна вода, кушетки для пацієнтів, щоб при потребі можна було прийняти ліки, зробити ін’єкцію, поставити крапельницю. Крім того, колишні дільничні лікарні ми переобладнали в амбулаторії загальної практики – сімейної медицини. Проблема в тому, що в дільничних лікарнях були стаціонарні відділення, і багато стареньких людей чи навіть бездомних приходили туди, щоб просто перезимувати. Є люди, в яких немає опалення в домівках або їм просто нема чим платити за нього. Їх там годували, вони мали певне коло спілкування і взагалі опіку з боку медичного персоналу. Тобто дільничні лікарні, окрім медичних, виконували ще й інші, невластиві їм, соціальні функції. Ми вимушено почали змінювати цю ситуацію, і це, звісно, викликає невдоволення. Я вивчаю ситуацію і навіть призупинив реформу в частині ліквідації стаціонарів.
Ми маємо багато своїх пропозицій до міністерства охорони здоров’я щодо цієї реформи і знаходимось у постійному контакті з керівництвом міністерства. Я особисто багато спілкуюсь з Раїсою Богатирьовою (Міністр охорони здоров’я України – ред.) і разом адаптуємо реформи під потреби громади Вінницької області. Основна ідея проста – корисні для населення функції наша медична інфраструктура продовжить виконувати, і ми будемо робити лише ті зміни, які в підсумку покращать надання медичної допомоги.
– Миколо Васильовичу, чи буде з Вами радитись Президент щодо призначення нового голови Вінницької облдержадміністрації, якщо Ви будете обрані в парламент?
– Думаю, так.
– Вам уже є кого порадити на цю посаду?
– Є, це достатньо грамотна, підготовлена, віддана цій землі людина, звідси родом, яка вже має достатній досвід для такої відповідальної роботи.
Андрій ЯРЕМЧУК
вранці -2…-4° 
