Григорій Михайлович у межах депутатського фонду надавав людям допомогу, при необхідності зв’язувався із керівниками відповідних установ, щоб посприяли. Комусь потрібна путівка в санаторій чи госпіталь – і це вирішувалося.
Чимало було й земельних питань. Наприклад, випускник Вінницького національного аграрного університету Сергій Войтенко з Кидрасівки виявив бажання створити фермерське господарство, але зіткнувся при цьому з бюрократичними перешкодами. Як і двоє молодих чоловіків з Осіївки, в яких аналогічна проблема.
Григорій Михайлович обурився цією ситуацією: – Я не розумію цього. Люди не прийшли просити грошей у влади. Вони хочуть працювати, самі для себе створити робочі місця. Тому важко зрозуміти тих представників влади, які чинять їм перепони.
На бюрократизм у роботі відділу земельних ресурсів поскаржився і Володимир Загородний. Він же звернув увагу на недостатню боротьбу із браконьєрством, порушення правил продажу спиртних напоїв.
Прикро було чути про те, що багато випускників навчальних закладів не можуть працевлаштуватися. Дуже важко знайти роботу в районі. Тож і батьки, і самі молоді люди йшли до депутата, аби той допоміг. І Заболотний нікому не відмовив. Проблема знімалася не помахом чарівної палички – депутат спілкувався по телефону з потенційними роботодавцями, запрошував людину приїхати до нього у Вінницю зі своїми резюме, щоб довести справу до кінця.
Прикро в цьому одне: випускникам вищих і середніх навчальних закладів майже не знаходиться місця в рідному районі… Та попри все радує, що молоді люди прагнуть до знань, як, скажімо, Богдан Подосовський із Сумівки, який прийшов з проханням посприяти йому у направленні на навчання у медичний університет.
Трохи здивувало, що деякі люди зверталися з проханням допомогти з ремонтом житла.
Адже цим мали б перейнятися органи влади і самоврядування на місцях. Та депутат все одно телефонував, куди слід, аби посприяти цим людям з будівельними матеріалами.
Були звернення, які стосувалися недосконалого пенсійного законодавства. «У мене трудовий стаж більше тридцяти років, а в людини, яка працювала чи не вдвічі менше, пенсія лише на кілька десятків менша, ніж у мене, – сказала одна жінка, – і з мене люди сміються, мовляв, чи варто було стільки років трудитися». Звичайно, такі питання депутат не в силі розв’язати сам, але у деяких випадках є можливість змінити ситуацію на користь людини. І це повинні зробити відповідні служби.
Дуже здивувало, що в Осіївці практично ніякої допомоги не одержує мати загиблого воїна-афганця Марія Артемівна Хмарук. Григорій Заболотний видав їй максимально можливу допомогу і запросив приїздити на кожен прийом. Знаю, що час від часу цій жінці допомагає районна спілка воїнів-інтернаціоналістів. А що на місці?
На прийомі були присутні голови райради Михайло Бурлака, райдержадміністрації Олександр Снігур, міський голова Михайло Кольченко, керівники установ. Вони триматимуть на контролі усі звернення громадян.
Цікаво було простежити за географією звернень. Найбільше прийшло цього дня людей з Бершаді, Флорино, Поташні, Лісничого, деяких інших сіл. Можливо, це пояснюється тим, що звідси ближче до райцентру. До речі, до свого земляка звернулися і кидрасівчани. Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці ієрей Анатолій Власов та прихожани просили посприяти з ремонтом купола храму. Нема сумніву у тому, що це буде зроблено, депутат допоможе і власними коштами.
На тлі болючих питань було приємно почути слова подяк, з якими прийшли до депутата голова міської спілки ветеранів Аркадій Вайнер, жителі Бершаді Ольга та Іван Менюки, Ірина Нечитайло зі своєю матір’ю Тамілою Іванівною. Усім їм Григорій Михайлович допоміг у різних питаннях.
У ході чотирьохгодинного прийому практично дев’я - носто відсотків питань розв’язано зразу ж. Багато з них можна було б зняти, якби до болів і запитів людей уважніше ставилися деякі керівники.
Про це депутат облради і сказав у розмові із журналістами: – Найголовніше у діяльності керівника – дбати про людей.
Адже рано чи пізно він уже не буде керівником. І чи має та матиме він право дивитися відверто в очі, якщо не думає про людей?
Думати про людей, допомагати людям, перейматися їхніми болями – таке життєве кредо нашого славного земляка Григорія Заболотного.
Федір ШЕВЧУК
вранці -2…-4° 
