– Як відомо, Президент України В. Ф. Янукович у свій час дав доручення розробити проект Закону «Про ринок земель».
19 січня 2011 року Державним агенством земельних ресурсів України його було вже оприлюднено. З тих пір і почали точитися дискусії з цього питання. Хоч розділом четвертим проекту цього закону передбачається, що продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення буде запроваджено з 1 січня 2013 року.
З проекту цього закону виключено положення про можливість купівлі земель сільськогоподарського призначення юридичними особами, тобто землю зможе купити тільки фізична особа.
Передбачено також, що буде створено Фонд земель сільськогосподарського призначення, який буде підпорядкований Кабінету Міністрів України або Міністерству аграрної політики та продовольства. Даний фонд буде займатися викупом земель у громадян, якщо ті захочуть їх продати. Крім того, фонд зможе продавати землю або здавати її в оренду. Передбачається, що якщо громадянин захоче продати землю, то він найперше повинен повідомити про це фонд, потім сусідів, місцеві органи влади та фермерів, які працюють у населеному пункті, де знаходиться земля. Ці категорії і матимуть першочергове право на викуп землі. Якщо протягом місяця ніхто з них не зацікавиться, то власник зможе продати її кому захоче.
У законопроекті чітко прописані процедури проведення земельних аукціонів, конкурсів з продажів і перелік учасників у таких конкурсах.
Передбачено, що для кожного регіону буде розроблено обмеження площі земельних ділянок, якими може володіти один господар. У Західній Україні та на Поліссі максимальна площа становитиме сто гектарів, а на сході держави вона може становити навіть дві тисячі гектарів.
Крім того, з прийняттям цих законів фактично буде введено в обіг землі сільськогосподарського призначення і Україна отримає потужний імпульс розвитку на мільярди додаткових надходжень до бюджету. Зокрема, у нашій державі зареєстровано більше шести з половиною мільйонів власників земельних паїв – це переважно пенсіонери, які своєю важкою працею заробили ці наділи землі, тож надалі вони зможуть на власний розсуд з максимальною користю для себе та своїх дітей розпорядитися цим надбанням.
Законопроектом визначено, що основним гравцем на ринку землі буде державна спеціалізована установа з управління землями сільськогосподарського призначення. Передбачається, що ця установа буде продавати і передавати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а також викупляти землі, які будуть продаватися з приватної власності.
На практиці, звичайно, буде не все так просто, оскільки подібні придбання потребують значних фінансових ресурсів, які поки що відсутні у державі, а також збільшує корупційну складову при визначенні земельних ділянок, які мають набуватися у власність держави за рахунок державних коштів. Законом передбачено, що для банківських та інших кредитних установ, які набули права власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в результаті погашення договірних зобов’язань, зведення стягнень майна боржників – у шестимісячний термін їх відчужити органам державної влади чи місцевого самоврядування без конкурсу або через проведення аукціону іншим особам. Тому, що банкам земля, по суті, не потрібна, бо це фінансові установи, які оперують фінансовими активами. Тому законом передбачено, що у разі, коли банки будуть мати земельну ділянку, то у визначений термін – продавати її.
Для обмеження спекулятивних операцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення приватної власності, буде заборона відчуження шляхом укладання договорів дарування. Тобто подарувати земельну ділянку можна буде тільки близьким родичам. До числа таких визначене вузьке коло – діти, батьки, рідні та двоюрідні брати і сестри, дід, баба, дядько, тітка і племінники. При даруванні буде мінімальне державне мито. Але подарувати земельну ділянку можна буде тільки близьким родичам. Єдиним альтернативним варіантом залишається дарування земельної ділянки на користь держави або територіальної громади – так передбачає закон.
Для обмеження спекулятивних операцій передбачено, що при перепродажі земельних ділянок у перший рік придбання державне мито буде становити 100 відсотків від нормативної грошової оцінки, а на п’ятий рік з моменту придбання цієї земельної ділянки державне мито буде вже лише 60 відсотків. Отже, спекулятивні операції з землею проводити буде невигідно.
Однією з умов продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення та права на їх оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки, виготовленого на замовлення її продавця. Продаж тих, які входять у єдиний масив та використовуються у сівозміні, або право на їх оренду, здійснюватиметься за умови використання земельних ділянок у сівозміні до закінчення періоду ротації згідно з проектом землеустрою.
І це тільки окремі положення проекту Закону «Про ринок земель, а в цілому даний закон не такий вже й поганий.
Супротив, особливо в тих, хто працює біля землі, він викликає тому, що ринок землі у нашій державі напротязі п’ятнадцяти років ще не створений і це дуже заполітизоване питання. Навколо постійно точаться різні суперечки і різні політичні сили намагаються використати його в своїх інтересах.
Є ще і багато інших чинників.
Зокрема те, що люди бояться ринку земель. Насправді ж його нема чого боятися, головне – дотримуватися законів. Сам ринок земель ніякої загрози для людей не створює. У всіх цивілізованих країнах він давно існує, тож повинен бути і в нас. Але все залежатиме від того, який буде прийнято Закон «Про ринок земель» і які саме положення будуть ним обумовлені і наскільки цей закон буде виконуватися.
Щодо району, то ми ще не зовсім готові до його впровадження тому, що в нас, як і в усій Україні, ще не до кінця розроблені і введені в дію системи обліку земель та земельного кадастру. Крім того, потрібно ще до цього закону прийняти Закон «Про Земельний Кодекс» і деякі інші.
Тільки тоді Закон «Про ринок земель» зможе нормально функціонувати.
Напрацювання у даному напрямку є, і цей проект закону знаходиться вже на розгляді у Верховній Раді.