Мені пощастило спілкуватися з Назарієм, коли співпрацювали з ним на Чернівецькому обласному телебаченні... А 2000-го Музей Володимира Івасюка (Чернівці), спільно з газетою «Доба» й за підтримки фірми «Ренесанс», організував експедицію «Шляхами Буковинської трійці», присвячену творчості Івана Миколайчука, Володимира Івасюка та Назарія Яремчука. У складі експедиції були журналісти, музейні працівники та співачка, народна артистка України Марія Миколайчук. Коли ми приїхали до Вижниці, у Будинку культури зібралися всі, хто мав стосунок до вокально-інструментального ансамблю «Смерічка». Прийшли учасники першого складу ансамблю — співаки й музики. Нагадаю: «Смерічку» створено наприкінці 1966-го, а дебют гурту відбувся новорічної ночі проти 1967-го. Яремчука тоді ще не знали... Як згадували «смеречанці», про Назарія розповів Галині Левіній (тодішньому директорові БК) завідувач клубу села Рівня (де народився Яремчук), мовляв, є хлопець із дивовижним голосом. Тож одного разу Назарій прийшов, щоб його прослухав Левко Дутківський — керівник «Смерічки». Поруч із Левком сиділи учасники колективу. Коли Назарій співав пісню Поклада «Кохана», усі аплодували, і Левко запросив Яремчука в ансамбль.
«РУТА» І ПІНА ЗАМІСТЬ СНІГУ
Одну з останніх своїх пісень, «Я ще не все тобі сказав», Володимир Івасюк написав спеціально для Яремчука, щоб Назарій виконав її на конкурсі «Песня-79». Композитор прискіпливо опрацьовував вірш Степана Пушика, щоб, бува, яке слово не спричинило негативних алюзій у слухачів. Так, він попросив поета замінити слово «нарвав» словом «накосив» у рядку «у небі вітер та й нарвав дощу», бо ті, хто не знав української, могли не зрозуміти значення слова. Назарій так само ретельно поставився до пісні. На жаль, через трагічну загибель композитора пісня не потрапила до конкурсної програми. Відтоді Івасюкових пісень не рекомендували до виконання й трансляції в телерадіоефірі... Прем’єра відбулася аж через 10 років! Це сталося на першому обласному фестивалі «Червона рута». І що прикметно: навіть тих складних років Н.Яремчук ніколи не відмовлявся від пісень свого товариша, а концерти зазвичай розпочинав «Червоною рутою».
До речі, згодом Назарій Яремчук став членом журі Всеукраїнського фестивалю «Червона рута», який відбувся у вересні 1989 року в Чернівцях і дав поштовх національно-культурному відродженню в Україні. Фестиваль було піддано критиці тодішньою радянською владою, адже пролунало багато пісень національно-патріотичного характеру. Особливий резонанс мали виступи «Братів Гадюкіних» та «Сестрички Віки», Андрія Миколайчука, а також Віктора Морозова та Андрія Панчишина, які співали про поїздку Горбачова до Львова та посаджені з цього приводу в асфальт ялинки... Працівників телебачення змусили розшифровувати тексти пісень і нести їх в обком. Вимагали й тексту пісні групи «Кому вниз» «Суботів», яку Андрій Середа написав на вірш Шевченка. А в підсумку тодішній перший секретар обкому партії Нівалов заборонив транслювати відеозаписи з фестивалю! Натоді Яремчук був ведучим музичної програми УТ «Ви нам писали», яку по черзі готували кілька обласних студій, зокрема Чернівецька, і Головна редакція музичних програм. Минуло кілька місяців після фестивалю, телебачення отримувало десятки листів із проханням показати хоч би який відеозапис із «Червоної рути». Але жоден аргумент не переконав тодішнє керівництво. Проте напередодні Нового року творча група наважилася пустити в ефір хоча б дещо. Ми заручилися згодою й підтримкою Назарія Яремчука. Спочатку записали програму на відеоплівку, її переглянула заступник головного редактора музичних програм УТ Тамара Павленко, їй сподобалося, і арешт із записів фестивалю було знято...
«ЧУЄШ, МАМО!»
Назарій був самовідданим батьком. Одного разу він привів на студію своїх хлопчиків — старший навчався в сьомому, а молодший — у шостому класі. Запропонував послухати синів. І з великим хвилюванням чекав, що скажуть фахівці, особливо ж Василь Стріхович, який багатьом співакам давав «зелену вулицю» на телебаченні. І коли той сказав: «Так! Хлопці будуть співати!» — Назарій дуже зрадів.
Якось співак прийшов на телебачення з піснею Олександра Злотника «Чуєш, мамо!». Він якраз записав її в Києві. Прослухали. Пісня дуже сподобалась. Вирішили знімати. Часу на декорації не було, до речі, тоді ще й кольорового телебачення в Чернівцях не було. Режисер посадив співака на стілець без спинки, спрямував на нього могутній промінь прожектора. Три хвилини в кадрі була одна людина, але всі прикипіли очима до Яремчука. Він умів проникати в глибинні шари будь-якої пісні й передавати її характер, інтонацію, настрій. Співав так, що кожному, хто дивився і слухав, здавалося: це Назарій промовляє до найдорожчої людини — до твоєї нені. Цей чорно-білий відеозапис, звичайно ж, розмагнітили, а згодом пісню зняли в кольорі. І була ця пісня однією з найпопулярніших у глядачів України...
«ЩО БУДЕ З НАШИМ ПІСЕННИМ САДОМ ЗАВТРА?»
В одному з останніх своїх інтерв’ю Яремчук сказав: «Кожен з нас повинен постійно бути в польоті — крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати святі речі — хто тебе народив, навіщо живеш, звідки ти, чого прагнеш, що скажеш людям, з якої криниці п’єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли переймаєшся дріб’язком — автографи, популярність. Мене болить інше: що буде з нашим пісенним садом завтра? Коли слухаю молодих співаків, яких називають популярними, відомими, то дивуюся: звідки це взялося? Навіщо вони копіюють когось, не шукають свого? За якими критеріями складають у нас хіт-паради? ladyx Де ж ті хіти? У передачах — ті самі прізвища. Я нічого не маю проти них, але невже це і є вершина? Невже уявне, напускне, вигадане, штучне, створене кимось для власного самозадоволення і є верхня межа нашого сучасного пісенного мистецтва?» Болючі слова. Але Назарій Назарович мав право так говорити. Бо саме він — разом з Володимиром Івасюком, Софією Ротару, Василем Зінкевичем та Левком Дутківським — стояв біля джерел сучасної української естрадної пісні. Фантастичній популярності його пісень можуть лише позаздрити новітні зірки нашого шоу-бізнесу!
Парасковія НЕЧАЄВА, газета "День"
Bershad.ua: Доречі, в репертуарі Назарія Яремчука є пісня нашого земляка - Анатолія Фартушняка
вранці -2…-4° 
