Наталію Іванівну (літературний псевдонім - Наталка Поклад) нема потреби представляти читачам. Відома українська поетеса, публіцист, фольклорист, етнограф, автор 16 книг, в тому числі для дітей, член Національної спілки письменників України з 1988 р. Народилася 3 вересня 1951 року в с. Маньківка Бершадського району Вінницької області.
Закінчила Балтське педагогічне училище та філологічний факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченко. Учителювала, працювала у видавництвах, журналі «Київ», інституті українознавства рідного університету, провідним фахівцем Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень в Міжрегіональній Академії управління персоналом.
Вона одна з найталановитіших, найпомітніших, найекспресивніших творчих особистостей українського літературного процесу. Кожна її поетична книжка - це сповідь сучасної жінки-митця, яка живе в епіцентрі нашого суспільно-політичного буття. Її пристрасна Вона - завжди буде оберегом і берегинею найвищих людських, національних і родинних цінностей.
Лауреат премії імені Маланюка (1993р.), Коцюбинського (1999р.), «Благовіст» (2000). Автор збірок «Акценти" (1985)», «День сповіді» (1990), «Обереги надії» (1991), «Ритуальний танець волі» (1994), «Горить свіча у чорних водах» (1996), «Молоде сонце» (1999), «Всупереч» (2001), «Всього – на – всього життя»(2003), книжки для дітей «Хрущикова наука» (1993), фольклорного видання «Маньківське весілля» (2003). Разом з М. Кононенко підготувала посібник з українознавства «Слово»(2003). Перекладає з польської.
Активна громадська діячка: входить до першого правління Товариства української мови ім.. Т.Г. Шевченко, відновлювала Союз українок, у Київській письменницькій організації очолювала об’єднання поетів, й комісію по роботі з молоддю.
Літературні критики цілком справедливо називають її Берегинею української лірики. І це дійсно так. Її чарівна поезія не тільки привертає до себе увагу, вона просто огортає теплим і світлим позитивом, якого так не вистачає сучасності.
вранці -2…-4° 
