Минулого тижня до рідних стін колись училища, а тепер Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету з’їхались випускники 1970-ого року. Вони прибули з різних куточків України. Серед них бершадці Антон Андрейцов, Володимир Кравець, Василь Канюка, Михайло Кравець, Валентина Ужвак з чоловіком Іваном, Галина Садівнича (Красиленко), Лідія Гуменна (Свиридова). Відвідали спершу новозбудований храм Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату в Бершаді і помолились за здоров’я тих, хто не зміг приїхати за станом здоров’я.
Це не просто одногрупники чи колишні студенти, які навчались разом і жили в одному гуртожитку. Справжній дружний колектив, об’єднаний теплим крилом педагога Віталія Садівничого, якому якось спало на думку поставити п’єсу за повістю Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» зі студентами групи 2-В. Завдяки блискучій грі, щирому артистизму юних сердець вистава вдалась успішною. Гучними оваціями її сприйняли глядачі в коледжі, а потім ще й у різних населених пунктах області, куди студенти їздили познайомити земляків із «Кайдашами». На виручені кошти від таких гастролей об’їздили з екскурсіями ще пів-України.
Аматори театрального мистецтва стали гордістю навчального закладу. Навіть через 45 років повністю оновлені педагогічний та студентський колективи зустрічали поважних гостей як живих легенд, з шаною та підготовленою програмою. Розповідали, чим живе нині коледж, провели екскурсію до музею, в якому зберігаються фотоальбоми всіх випускників (на сторінках одного з них гості знайшли й свої юні обличчя), трохи посиділи в навчальній аудиторії, поспілкувались, пом’янули хвилиною мовчання всіх покійних викладачів та однокурсників.
Сумно було думати, що зовсім трохи не дожив до цієї дати творчий наставник Віталій Садівничий. Він залишив по собі прекрасну згадку – книгу «Пам’ять серця», у якій писав і про своїх вихованців «Кайдашів». Примірник видання гості подарували бібліотеці коледжу.
Не менш хвилюючою була прогулянка територією навчального закладу. Згадували, як бігали цими доріжками з гуртожитку на заняття, як асфальтували панські стежки, всипані цеглою, брали участь у будівництві котельні, їдальні, спортзалу, спортмайданчика... Зупинилися біля гуртожитку – згадували, хто до кого в вікна зазирав...
А в читальному залі бібліотеки коледжу на гостей чекали «Кайдаші» нового покоління. Студенти разом із художнім керівником підготували гарний міні-концерт із патріотичними піснями та уривком із «Кайдашевої сім’ї».
Випускники щиро подякували педагогам та студентам за такий теплий прийом, а також висловили впевненість, що доки звучить українська пісня, доки викладачі дбають про патріотичне виховання молоді, а підростаюче покоління так відповідально вбирає в себе цінну науку і свято береже традиції дідів, Україна та українське село буде жити і процвітати.
Але особливо приємною була зустріч наприкінці урочистої частини, коли до залу завітав чоловік, голова якого рясно посріблена сивиною, а обличчя чи то знайоме, чи то не дуже...
І чи велика ймовірність отак, майже випадково, зустріти свого викладача через 45 років після випуску!
Вчитель політекономії Олександр Бачман. Побачити його в такий день було невимовною радістю.
Колективне фото на пам’ять зустрічі двох поколінь «Кайдашів», розмови, обійми, та, мабуть, не так багато слів, скільки емоцій... Радість, сльози, подив… Повертаючись із рідної альма матер, заїхали на кладовище привітатись із класним керівником Олександром Пекарським та викладачами, яких уже немає серед нас. Дуже сумно було бачити, в якому неприглядному стані могила Олександра Миколайовича, тому вирішили зібрати кошти (і вже навіть перерахували їх) на встановлення пам’ятника дорогому педагогу.
Роки йдуть, і пам’ять вже не та, а спогади юних літ такі, ніби то було вчора. Вже важко підійматись сходами, а по цих коридорах і стежках, якими ходив студентом, хочеться зірватись і побігти, побільше надихатись свіжим повітрям у панському сквері. Хочеться заплющити очі й відчути себе на сцені, в образі Мотрі бити посуд і горшки, обороняти старого Кайдаша від Карпових кулаків... То були гарні веселі роки, спогади від яких свято зберігає багата скриня пам’яті.
Юлія ЛУЧИК.
вранці -2…-4° 
