Майстриня

Ада Анатоліївна за фахом медик, вона вже сорок один рік працює фельдшером-лаборантом Бершадської центральної районної лікарні. В’язанням займається, за її ж словами, з шостого класу, вміє в’язати гачком, шпицями, а також вишивати. Навчилась цьому від матері, яка дуже гарно вишивала, в’язала, й вироби якої у 1959 році демонструвалися на Виставці досягнень народного господарства у Москві.

–Раніше я виготовляла речі, в основному, для дітей, онуків, тепер більше в’яжу для душі і краси, – каже Ада Нечитайло.

Нині у її доробку близько трьохсот серветок, скатертин та інших в’язаних виробів. А загалом їх було значно більше. Частина робіт Ади Анатоліївни прикрашають домівки її близьких друзів та родичів.

Майстрині добре відомі різні види в’язання, вона вдало використовує символіку українського геометричного орнаменту, створюючи власне бачення декоративного виробу. Ада Анатоліївна багато читає спеціальної літератури, вчиться в інших майстрів.

Що цікаво: секрети бабусиного мистецтва охоче переймають її внучки – студентка третього курсу медичного коледжу Аня й учениця четвертого класу загальноосвітньої школи Даша, яка ще й є учасницею зразкового дитячого ансамблю естрадного танцю «Мрія» районного будинку культури.

Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.