Життя кожної людини неповторне, насичене подіями, радощами успіхів і перемог, гіркотою невдач. Є люди, яких не помічаємо поміж сотень інших, а поговориш – і відчуєш: перед тобою особистість, багата внутрішнім світом людина. Саме таким є Петро Васильович Маніленко. Народився 2 липня 1947 року у Немирівському районі в селі Чуків. Виховувався у вчительській сім’ї, закінчив з відзнакою філфак Вінницького педінституту (згодом і факультет журналістики у вищій партшколі при ЦК Компартії України). Справою його життя стала журналістика.
За плечима у Петра Васильовича – яскравий і самобутній творчий шлях. Він заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України, лауреат обласних журналістських премій ім. Костянтина Гришина, Володимира Орлика та «Почесний редактор» газети «Бершадський край». Автор книг «Розкрилля» (у співавторстві) (2007 р.), сувенірного видання «Українського столу родзинка: 400 рецептів від птахокомбінату «Бершадський» (2008 р.), «Джу линка всміхається століттям» (2009 р.), гумористичної збірки «Веселим бути модно» (2010 р.), «Добридень, Березівко!» (2011 р.) «Напружений ритм» (2011 р.) та літературно-мистецького альманаху «Сузір’я бершадських талантів», який бібліотечні працівники району оцінили як книгу-літопис, книгу-довідник культурно-мистецького життя району.
У журналістику П.В. Маніленко прийшов за покликанням. Творчу кар’єру розпочинав на Гайсинщині в «Трибуні праці», але сповна реалізував себе на Бершадщині. Майже 20 років очолював колектив районної газети «Бершадський край».
«Всього було, – зізнається Петро Васильович, – але я не шкодую, бо старався чесно нести нелегкий хрест редактора, адже редактор – це сапер, який помиляється лише один раз, жонглер, бо ходить по лезу між владою і читачами». Життєве правило Петра Маніленка: «Всіх вислухай, а власний розум май».
Відвертість, правда та сила волі вистояти, не зігнутись, служіння читачам і закону, прагнення професійно виконувати свої обов’язки – ось що відрізняло здібного редактора. Мабуть, через це наприкінці 80-х довелося йому три з половиною роки освоювати неозорі північні простори тодішньої великої держави – Чукотку, де працював заступником редактора Іультинської районної газети «Горняк Заполярья» Магаданської області. Після повернення Петро Васильович знову очолив «Бершадський край» і пропрацював редактором аж до виходу на пенсію.
За сумлінну працю та здобутки у професійній діяльності, значний внесок у становлення і зміцнення місцевих засобів масової інформації на Поділлі, вагомий творчий доробок П.В. Маніленко неодноразово заохочувався Національною спілкою журналістів України, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, облдерж адміністрацією та обласною радою.
Працівники бібліотеки почули цікаву та змістовну розповідь про життєвий і творчий шлях Петра Васильовича на Бершадщині, а також про його перебування на Чукотці.
Мали змогу ознайомитись із виставкою дипломів та нагород журналіста. А ще побачили творчість П.В. Маніленка як фотокореспондента.
Вона представлена фотоколажами «Какомей, Чукотка!» та «Кумедні бараболі», етюдами.
Уважний читач обов’язково вловить у творчому доробку Петра Васильовича красу і мудрість, якими аж ніяк не перенасичене наше сьогодення.
Краси ж і мудрості забагато не буває. І це переконливо доводить творчий шлях Майстра, залюбленого у життя.
По закінченню всі присутні побажали, щоб журналістське перо Петра Васильовича не тупилось, щоб він і надалі продовжував літопис Бершадщини, не дивлячись на всілякі труднощі та негаразди.
Юлія МАРШУК, бібліограф-краєзнавець
вранці -2…-4° 
