Життя вдалось

Вони очолюють лікувальнопрофілактичні заклади, працюють медичними сестрами, завідують ФАПами, працюють у практичній медицині, а дехто вже на заслуженому відпочинку.

Нещодавно до рідного коледжу з’їхалися випускники, які 40 років тому закінчили навчання і отримали дипломи фельдшера (на знімку). Випускники, про яких ітиме мова, поступали у Бершадський медичний коледж у 1968 році на базі 8 класів. Це по суті був перший випуск фельдшерів, тож директор К.М. Оніщенко та викладачі коледжу радо зустріли шановних гостей у стінах рідної їм альма-матер.

Велика група солідних людей наблизилась до дверей коледжу, всі радісні і святкові.

Принесли й оригінальний подарунок своєму навчальному закладу. Катерина Миколаївна повела колишніх студентів, а сьогодні своїх колег, коридорами, показала аудиторії, кабінети, бібліотеку. Бо ж їй є чим гордитися – за цей час змінилася матеріальна база коледжу, поповнилася муляжами, приладами, книгами, комп’ютерами. Все це відзначили наші гості і порівнювали як було в їхні часи, коли на групу було лише 8 книг, а нині на 1 студента їх 36.

Шановані гості подивилися ще й фільм про Бершадський медичний коледж, а потім, один за одним, розповіли про себе – як жили всі ці роки, чого досягли.

Інколи життя людини складається з такої біографії: народився, навчався, одружився, працював, пішов на пенсію і все. А в наших гостей життя і праця продовжуються, виглядали вони бадьоро та впевнено.

На свято приїхали майже 40 колишніх випускників. Серед них і 13 лікарів з Бершаді.

А були і з Києва, як-от Д.І. Критний – професор, кандидат медичних наук, нині працює ортопедом, родом з Крушинівки, М.М. Толстопятов з Черкас – нині працює лікарем-анестезіологом, В.І. Бабак з Дніпропетровська – полковник у відставці, нині має свою юридичну фірму, він привіз фільм, створений зі своєю дружиною про далекі студентські роки. Колишні випускники дивилися на себе – таких молодих і гарних, поринаючи спогадами в далекі студентські роки. Була на зустрічі і В.В. Мохната з Дніпропетровська, яка 20 років пропрацювала фельдшером швидкої допомоги, В.М. Вернюк з Ладижина, С.Л. Чернецький – старший фельдшер швидкої допомоги з Немирова, К.А. Яценко – медсестра з Ободівки, Л.Г. Давидко – медсестра з Гайсина, Л.А. Гуць з Умані, І.Ф. Затула, який закінчив Харьківський медичний інститут і нині працює в Тульчинській районній лікарні головним лікарем сімейної медицини, М.І. Погребняк – працює в Вінницькій обласній санепідемстанції.

Першим взяв слово бершадчанин О.Я. Дробінчук, який закінчив Київський медичний інститут і нині працює завідуючим відділенням переливання крові (він і був організатором цієї зустрічі), а потім А.І. Коваль – лікар-терапевт сімейної медицини, В.В. Уманський – фельдшер швидкої допомоги, Л.С. Сторожук із Шляхової, яка працювала медичною сестрою в терапевтичному відділенні, а нині соціальний працівник.

Виступали і О.В. Пондо – працювала в районній санітарній епідеміологічній станції, В.Ф. Ільченко з Джулинки, який працював санітарним фельдшером, стоматолог з Бершаді Н.І. Багнюк, М.М. Янчук працювала медичною сестрою в дитячому відділенні, Н.А. Левицька з Бершаді ще працює в клінічній лабораторії, А.П. Кордонець довгий час працювала медичною сестрою в Шляхові, а нині – підприємець в Бершаді. До речі, вона підтримує тісні зв’язки з А.М. Верх і Т.І. Роземблюм, які живуть і працюють за спеціальністю в Лос-Анджелесі та Нью-Йорку, і знає, що її подруг дуже цінують на роботі. На зустрічі була й І.І. Іогансон, яка працювала медичною сест - рою, а зараз в Італії.

Був на зустрічі і П.О. Тертус – в свій час він закінчив Київський медінститут, став лікарем медицини невідкладних станів. Він згадав, що разом із ними навчався С.С. Кибал, який працював медичним реєстратором у Шляховій, а нині живе в Умані – в силу якихось обставин він не отримав диплом середнього медичного спеціаліста, але всі його пам’ятають і до сьогодні.

Того ж дня випускники пом’янули своїх одногрупників, які не дожили до цього світлого дня.

Хтось із мудрих сказав: щоб відбутись і досягти успіху, людина повинна робити те, що вона може, та де вона є, і тоді, коли їй це випадає. Навряд чи ми розуміємо це, не набувши життєвого досвіду, але якщо робимо це підсвідомо, то ми на правильному шляху. Саме такий шлях пройшли наші випускники.

У другій половині життя не стільки важливий успіх, скільки багато чого встигнути, тож побажаємо вам, дорогі випускники 1972 року, нових звершень, багато позитивних емоцій і, зрозуміло, доброго здоров’я та довголіття.

Ніна ОБУХОВСЬКА, провідний бібліотекар Бершадського медичного коледжу.