Адже Василь дуже любив це свято і з нетерпінням чекав його. В одному із зимових етюдів Василь Михайлович висловлював свої сподівання на щось краще і несподіване в його житті, пов'язане саме з приходом ялинки в рідну хату, і, ніби сповідь, звучать слова з рядків цього твору: – Скільки ж я натерпівся чекати цього дня! Яким же довгим і важким було чекання цієї зустрічі з тобою, моя жадана ялинонько!
Відчиняю двері і сердечно прошу: – Заходь, ялинонько, заходь! Нарешті ти принесла мені Новий рік і нову долю! Заходь, ласкава, із холоду в тепло, радій та грійся після сніжних доріг – тут уже давно для тебе місце прибрано!
... – Поглянь, ялинонько, які розмаїті прикраси я тобі придбав. Бачиш, як багато коробок, – у них на кожну твою гілочку щось гарне знайдеться!
І та ялинка бачила, з яким душевним трепетом і милуванням прибирав її Василь.
Першу іграшку завжди приносила сестричка Оленка, яку відшуковувала у тих коробках. Це була кулька з жовтими промінчиками сонечка, яка найяскравіше горіла у братовій кімнаті в новорічні свята, завжди привертаючи до себе увагу всіх, хто приходив вітати родину з Новорічними святами. Її помічали навіть ті, хто вечорами проходив повз Василеву оселю із «шибкастими вікнами»...
Уже сімнадцятий рік із поетової кімнати видніється новорічний вогник, але, на жаль, без нього. Й дотепер в оселі витає дух Василя, віддзеркалюючи своїм спомином про себе, про свою Музу. Він завжди казав: «Кожен запам'ятовується тим, чим живе».
Для нас Василь Думанський залишиться вічним оптимістом, бо як би не била його доля, він завжди усміхався.
Василь відійшов у вічність, але, за велінням часу, залишається незабутнім своїми книжками, у яких читачів стає все більше і більше. А збірка «Вибір» стала настільною книгою для кожного вчителя нашої школи настільки, що вони включили вивчення творчості Василя Думанського до програми. Дуже приємно, що цього року в тестові завдання зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури введено його прозові мініатюри.
Хто краще, як не наші випускники, може справитися з такими завданнями, і, набравши відповідні бали, вступити до престижних вузів! І отримати від цього не лише моральне задоволення, а й стимулюючу матеріальну винагороду – одноразову щорічну грошову стипендію ім. В.М. Думанського у розмірі п'яти тисяч гривень, започатковану директором ТОВ «Прогрес» Олександром Федоровичем Кавуном. Ця стипендія виплачується з метою підвищення мотивації до здобуття вищої освіти у вищих навчальних закладах та для вшанування пам'яті письменника – земляка Василя Михайловича Думанського.
Таку стипендію отримала випускниця 2011-2012 навчального року Ірина Володимирівна Чугай, яка вступила до Вінницького фінансовоекономічного університету, успішно навчається і є зразком для інших.
Адміністрація школи та батьківська громадськість щиро вдячні за сприяння і починання Олександру Федоровичу.
Він постійно дбає про покращення якісного навчальновиховного процесу в школі.
Нехай у Новому році усі його ідеї будуть втілені в життя, а результати нагороджуються вдячністю.
Людмила КРАВЧЕНКО, директор Серединської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. В. М. Думанського
вранці -2…-4° 
