ДЖУЛИНКА

Але продовжувати мирну працю джулинці не змогли: почалася війна. 28 липня 1941 року фашистські загарбники вдерлися в село. Окупанти грабували жителів, знущалися з них. Чудовий сосновий бір став місцем, де фашисти та поліцаї знищували радянських людей. Від рук гітлерівців загинули голова колгоспу А. Д. Мартишок, комуніст В. 3. Кузьменко, безпартійний Д. Я. Малюта та багато інших. Всього у Джулинці розстріляно 156 чоловік. За роки окупації на каторгу до Німеччини звідси вивезли 236 чоловік. Та населення не скорилося окупантам, піднялося на боротьбу. В Джулинському районі виникає одна з перших підпільних організацій на Вінниччині. Вже у грудні 1941 року в районі розгортає діяльність підпільна організація, на чолі якої стояли залишені Джулинським РК КП(б)У комсомолець М. С. Корнійчук (Саша Жалов) та комуніст Ф. С. Волощук. Влітку 1942 року під керівництвом М. С. Корнійчука був організований партизанський загін. А восени створено підпільний Джулинський райком партії, який скеровував всю діяльність підпілля району й Джулинки. Йому доводилось т» цювати в дуже складних умовах. На початку 1943 року гестапо натпапило на слід джулинського підпілля. Був заарештований і розстріляний Ф.С. Волощук.

У 1942-1943рр. у джулинці допомагали партизанському загону С.О. Печеного та іншим, які проходили через район. У серпні 1942 року група підпільників підірвала в районі Джулинки два залізничні ешелони з пальним і з зерном награбованим окупантами у населення.

З великим нетерпінням чекали джулинці визволення з фашистської неволі яке несла їм Червона Армія. 11 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту вступили на околицю села. А вже 12 березня Джулинка стала вільною. Зразу ж після визволення села почалося відродження зруйнованого фашистами господарства. Правління колгоспу ім. Ворошилова вжило заходів щодо підготовки весняної сівби, здачі зерна у фонд Червоної Армії. На своїх зборах хлібороби колгоспу ім. Ворошилова заявили: «Рідна Червона Армія здобуває перемогу за перемогою, очищає нашу радянську землю від німецько-фашистських загарбників. Немає в нас іншого бажання, іншої турботи, як своєю працею підтримувати переможний наступ на фронті, допомогти Червоній Армії остаточно розгромити і знищити ненависного ворога». І колгоспники дотримали свого слова. План посіву ярих того року було виконано на 150 проц. За березень — листопад 1944 року від трудівників Джулинки пораненим у госпіталь було надіслано 4565 посилок. Зусилля трудящих, спрямовані на відбудову господарства, дали хороші наслідки. Міцніли колгоспи. 1947 року на фермах артілі ім. Ворошилова вже було 130 корів, 160 свиней, 230 овець. Колгосп «13-річчя Жовтня» одержав цукрових буряків по 250 цнт з га. Ланка М. А. Стрельбицької отримала 614 цнт цукрових буряків з га. Налагоджувала роботу МТС. З братніх республік сюди надходила сільськогосподарська техніка. Допомагали й частини Червоної Армії.

Відновили свою діяльність всі заклади культури і охорони здоров'я. Влітку 1944 року в Джулинці почала виходити районна газета «Соціалістична праця». 1 вересня 1944 року відчинилися двері середньої школи, за парти сіло 430 учнів, їх навчало 20 учителів. В 1946 році населення Джулинки методом народної будови відремонтувало будинок культури. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, демонструвалися кінофільми.

В 1950 році всі три колгоспи села об'єдналися в один —«13-річчя Жовтня». Це позитивно позначилось на виробничих досягненнях господарства — врожай пшениці становив 25,5 цнт, цукрових буряків — 250,6 цнт з га, а грошові прибутки колгоспу у 1950 році досягли 2696 тис. крб. Колгоспне стадо збільшилося до 770 голів великої рогатої худоби. Зростала технічна оснащеність господарства. Джулинську МТС 1958 року було реорганізовано в РТС. Колгосп «13-річчя Жовтня» придбав 18 тракторів і багато іншої техніки. До артілі перейшло 105 чоловік механізаторів, які раніше працювали в МТС. Господарство міцніло, зростали його прибутки, того року вони становили 7 млн. карбованців. В 1959 році Джулинський район ліквідували, і Джулинка ввійшла до складу Бершадського району Вінницької області. Цього ж року артіль «13-річчя Жовтня» об'єдналася з сусіднім колгоспом села Берізок-Бершадських у колгосп — ім. Котовського. Загальна площа земельних угідь утвореного господарства досягла 7055 га. Восьма п'ятирічка була новим етапом піднесення колгоспного виробництва. Колгоспники в 1970 році зібрали по 40,9 цнт зернових, по 371,0 цнт цукрових буряків, по 190,2 цнт картоплі, по 191,1 цнт овочів на 1 га посіву. Тваринники одержали на 100 га сільгоспугідь 499 цнт молока, 124 цнт м'яса. На кінець 1970 року в колгоспі було 115 тракторів, 32 комбайни, 40 автомобілів та багато іншої техніки. Працювало З кузні, 4 майстерні, млин, олійня, 2 пилорами тощо. В різних галузях колгоспного виробництва трудилося 1970 року понад 2 тис чоловік. Виросли свої кадри спеціалістів з вищою й середньою освітою. За досягнуті успіхи колгосп і окремі колгоспники неодноразово відзначалися урядовими нагородами та грамотами і дипломами ВДНГ. Керівникові механізованої ланки Г. К. Пойдюку за високі врожаї кукурудзи 1966 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За успішне виконання восьмого п'ятирічного плану орденом Леніна було нагороджено доярку М. А. Павляк, яка надоїла понад 4 тис. кг молока на кожну фуражну корову. Ордена Жовтневої Революції удостоєно голову колгоспу М. С. Шеремету та бригадира тракторної бригади М. Я. Мазура.

Поряд з трудівниками колгоспних ланів гідний внесок у спільну справу вносять колективи цегельного заводу, черепичного та столярного цехів, маслозаводу. Розширено хлібоприймальний пункт з добре обладнаними зерносховищами та потоковою лінією кукурудзяного заводу, на якому працює понад сто чоловік. Джулинське відділення «Сільгосптехніки» обслуговує 10 колгоспів району.

Підвищені зобов'язання брали колгоспники, робітники та інтелігенція села у ювілейному 1970 році, і з честю їх виконали. За успіхи в розвитку економіки й культури села в змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна ювілейна медаль «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» була вручена 250 чоловікам. Ініціаторами всіх добрих починань є комуністи. З 107 членів КПРС колгоспної парторганізації на фермах працювало 27, а в рільництві — 44 чоловіка. В цехах місцевого відділення «Сільгосптехніки» зайнято 24 комуністи. Розвиток виробництва зумовлює зростання добробуту. У ювілейному році колгоспники отримали по 4,5 крб. на людино-день. Для них зведено близько 800 нових будинків, село повністю електрифіковано й радіофіковано. На варті охорони здоров'я жителів села стоїть великий колектив, який нараховує 18 лікарів і 44 медпрацівники середньої кваліфікації. З 1961 року при лікарні працює молочна кухня, яка безкоштовно забезпечує харчуванням немовлят. В сосновому бору розташовано піонерський табір, де щоліта зміцнюють здоров'я 150 дітей. В селі діють 3 колгоспні дитячі садки. Розвиваються освіта й культура на селі. 1970 року в Джулинці працювало З школи, де 72 вчителі навчали 1235 дітей.

За останні десять років 214 випускників школи працюють в рідному селі, в т. ч. механізаторами — 32, тваринниками — 58, будівельниками — 27 чоловік. 73 випускники школи стали педагогами, 67 — інженерами, 24 — медпрацівниками, 5 — науковими співробітниками. В селі на базі вечірньої школи з 1963 року засновано учбовий комбінат. Тут готують трактористів, садівників, майстрів кравецької справи. При цьому закладі працюють групи підвищення кваліфікації ланкових, буряківників, тваринників та ін. Створено спеціальну координаційну раду, якою керує голова місцевого колгоспу. До її складу входить директор комбінату, головний агроном колгоспу, голова сільради, спеціаліст «Сільгосптехніки», вчителі. Рада розробляє і контролює запровадження в життя планів підготовки спеціалістів, виходячи з потреб економіки села. В селі працює будинок культури, 5 бібліотек, видається багатотиражна газета «Котовець». У Джулинці споруджено пам'ятник Г. І. Котовському ім'ям якого названо місцевий колгосп.

Активно працює сільрада, до складу якої входить 81 депутат, з них — 37 жінок